Понятие "Антихрист"

Антихрист в переводе с греческого языка означает того, кто приходит буквально вместо Иисуса Христа, и является, таким образом, наместником Христа на земле. Антихрист есть тот, кто приходит под видом и именем Господа нашего Иисуса Христа. По сути Антихристом является всякий человек, который отвергает Иисуса Христа, как Своего Господа, Искупителя и Избавителя от рабства греха, от клятвы Закона, от смерти и от власти дьявола. В Святом Писании говорится, что тот, в ком нет истины, называется Антихристом, заявляющий, что он «Христос», который неверно принимает истину. Антихрист является самым настоящим отступником и разбойником, поскольку он хочет провозгласить себя Богом, для того чтобы только ему поклонялись, а не Истинному Богу, он хочет быть царем и притом нечестным царем. Вся власть Антихриста есть от сатаны, и он придет, выдавая себя за как бы праведного и законного царя, а на самом деле его действия беззаконны, неправедны, злодейственны, как впрочем и сам дьявол. Во время, когда жили апостолы, некоторые люди называли себя «Христами», например, Симон волхв, о котором написано в Библии следующее: «Находился же в городе некоторый муж, именем Симон, который перед тем волхвовал и изумлял народ Самарийский, выдавая себя за кого-то великого. Ему внимали все, от малого до большого, говоря: сей есть великая сила Божия». (Деян.8:9,10). Перед тем как придет Истинный Христос, противник пошлет специально обученного волхва, дабы он использовал «все свое мастерство в чародействе и волшебстве» и назовется Христом, чтобы обольстить и обмануть иудеев, которые ожидают прихода Мессии (Христа). Антихрист также будет наделен властью творить великие чудеса, и сводить огонь с небес с целью привлечения падших людей, и для того, чтобы обмануть жителей земли своими действиями. Поэтому в наше сегодняшнее время нам нужно быть очень осторожными и внимательными и остерегаться фальшивых учений об Иисусе Христе, а также о Его Втором Пришествии. Те люди, которые отвергают и не хотят исповедовать Иисуса Христа, как своего Господа, Спасителя и Искупителя, тем самым являются антихристами, то есть таким образом, они не от Бога, но от дьявола. Господь Бог через Иоанна говорит следующие слова: «Вы можете распознавать Дух Божий так: Дух, признающий, что Иисус Христос пришел в человеческом теле, - это Дух от Бога. Но дух, не признающий Иисуса, - не от Бога. Это дух Антихриста, о котором вы слышали, что он придет, и он уже есть в мире». (1 Ин. 4: 2, 3). В наше время в мире стало много очень много тех людей, которые говорят неправду, когда утверждают, что Иисус Христос не пришел или не приходил в этот мир в человеческом теле. Этих людей можно назвать обманщиками и антихристами, поскольку они не веруют, что Иисус на самом деле стал человеком, во всем подобным нам, но кроме одного, кроме греха. Во втором послании к Фессалоникийцам святой апостол Павел пишет: «Смотрите, чтобы вас никто не ввел в заблуждение никаким образом: день этот не придет до тех пор, пока не произойдет отступление от Бога и не откроется человек беззакония, осужденный на погибель. Он будет противостоять всему, что называют божеством или святыней и превозноситься над этим, он даже займет место в Божьем храме и будет выдавать себя за Бога. Тайна беззакония уже в действии, но сначала должен уйти с ее дороги тот, кто пока еще ее сдерживает. Тогда беззаконник проявит себя. Но Господь Иисус истребит его своим дыханием, уничтожит самим фактом своего пришествия. Приход беззаконника - это дело сатаны. Он будет действовать, показывая разнообразные силы, ложные знамения и чудеса, и совершая всякие злостные обманы, которым с легкостью поддадутся люди, погибающие из-за того, что они не захотели полюбить истину и получить через нее спасение.». (2 Фес. 2: 3, 4, 7-10). Противник будет только делать вид, что он почитает Бога, для того чтобы лишь привлечь других на свою сторону, а на самом деле злословит и пытается уничтожить все вещи, почитающиеся Богом и святынею. Он появится и даже воссядет в храме Бога Живого, то есть в Божьей церкви, считая себя Богом, чтобы ввести невинных людей в заблуждение и отвести их от истинного понимания Слова Божьего, от веры в Господа нашего Иисуса Христа. В данное время очень много антихристов обитает вместе с верующими в Церквях. Когда Иисус Христос придет во второй раз, тогда полностью откроется беззаконник, действующий при помощи сатаны. Антихрист будет показывать всевозможные силы с великой властью, которые будут совершаться подобно силе и власти Божьей; а также с помощью всяких знамений и чудес тот будет со всякой возможной злостью и коварством обманывать людей, так что они очень легко поддадутся, погибнут, поскольку не захотели принять истинную любовь чтобы спастись. Когда Иисус Христос придет во второй раз судить живых и мертвых, Он словом уст Своих разрушит царство Антихриста, и Антихрист, дьявол и все их слуги будут брошены в огненное озеро, где будут пребывать в вечных муках и страданиях за то, что они воспротивились и отвергли Бога.

Про прихід Івана Хрестителя

Лк. 1: 5 — 25

Був за днів Ірода, царя іудейського, священик, Захарія на ім'я, з черги Авієвого, та дружина його з роду Ааронового, Єлисавета на ім'я. Вони обоє були праведні перед Богом, виконуючи всі заповіді і постанови Господні бездоганно. Вони були бездітні, бо Єлисавета була неплідна, і обоє були вже похилого віку. Одного разу, коли він служив перед Богом по порядку своєї черги, за звичаєм священства, по жеребу випало йому ввійти в храм Господній і покадити. А безліч народу молилась надворі під час кадіння. І тоді з'явився йому ангел Господній, ставши праворуч жертовника кадильного. Коли Захарія побачив його, то стривожився і страх напав на нього. Але ангел сказав йому: «Не бійся, Захаріє, бо молитва твоя почута, і дружина твоя Єлисавета породить тобі сина, і ти назвеш його Іоанн. І буде тобі радість і втіха, і багато хто буде радіти в зв'язку з його народженням. Бо він буде великий в очах Господа; не буде пити ні вина, ні п'янкого напою; і сповниться Духом Святим з утроби матері своєї. І багато синів Ізраїлевих він наверне до Господа, Бога їхнього. І він буде йти перед Ним в дусі і силі Іллі, щоб привернути серця батьків до дітей, і непокірних до мудрості справедливих, щоб приготувати людей до приходу Господа». А Захарія сказав ангелові: «Але це неможливо. Адже я старий, і дружина моя похилого віку». Ангел сказав йому у відповідь: «Я Гавриїл, котрий стою перед Господом; і я посланий, щоб говорити з тобою і звістити тобі цю добру новину. І ось ти замовкнеш і не зможеш говорити, аж до дня, коли це станеться, бо ти не повірив словам моїм, які збудуться свого часу». А люди чекали Захарію і дивувались, що він так забарився в храмі. А коли він вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння у храмі; і він пояснював їм знаками і залишився німий. А коли дні його служіння закінчились, він повернувся до свого дому. І після того його дружина Єлисавета зачала, і вона таїлася з цим п'ять місяців, кажучи: «Так Господь вчинив мені в ці дні, коли Він зглянувся на мене, щоб зняти з мене сором перед людьми».

“Благодать вам і мир від Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа!” Сьогоднішній молитовний роздум засновується на Євангелії від Луки розділ 1 вірші з 5 по 25, де Євангеліст Лука розповідає нам історію про одного священика на ім'я Захарій, у якого була його дружина на ім'я Єлисавета, яка була неплідна і у них не було дітей. Тому Єлисавета, розраховуючи на Божу милість, молиться з вірою до Бога, аби Він дав їй дітей. Господь не зостається байдужим до Єлисавети і вислуховує її молитву. А в той час приходить Захарій в храм, щоб провести службу Божу, бо настала його черга. В храмі, поки Захарій проводив кадіння, з'являється йому Ангел на правому боці кадільного жертовника. Захарій не очікував, що в храмі йому з'являється Ангел Божий, тому він дуже сильно налякався. Ангел говорить Захарію, аби той не боявся, але вірив його словам, в яких говориться: “Не бійся, бо Господь почув молитву твоєї дружини Єлисавети і вона зачне і породить тобі сина і даси йому ймення Іван”. Проблемою Захарія являється гріх, який полягає в його невірстві до Бога, невірстві до слів Ангела, якого Бог послав, аби звістити Захарію Добру Звістку про те, що молитва Єлисавети була почута Господом Богом. Невірство Захарія полягає в тих словах, які він сам казав в 18 вірші: “Це не можливо, із чого я пізнаю це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку...”. В Писанні говориться що той, хто вірує в Божі слова обітниці засудженим не буде, але той, хто не вірить в Бога і в Божі слова обітниці, той вже являється засудженим, тому що не повірив в Ім'я Боже. Ангел каже Захарію наступні слова: “через те що ти не повірив оцим словам, які я тобі я сказав, ти не будеш говорити певний час, доки Єлисавета не зачне і породить тобі сина”. Коли Захарій вийшов із храму, то він не міг взагалі говорити, і люди, які молились у дворі храму спочатку не зрозуміли, чому Іван довгий час не виходив з храму, і коли вийшовши до людей, він не міг говорити, і тоді люди зрозуміли, що Захарій бачив в храмі видіння від Бога. Захарій намагався якось пояснити що з ним трапилося із допомогою жестів і знаків. І після того, як у Захарія закінчились дні його служби в храмі, він повернувся додому, і ось після всіх тих днів, його дружина Єлисавета зачала і таїлася п'ять місяців і казала: “Так вчинив мені Господь і зглянувся наді мною, щоб зняти мою наругу між людьми”. Іван, про якого Лука нам розповідає, є Предтечею. Він буде йти перед тим, як з'явиться Ісус Христос, щоб хреститися від нього. Як говорить Господь в Євангелії від Луки через святого Євангеліста Луку: “Голос того, хто кличе: У пустині готуйте дорогу для Господа, рівняйте стежки Йому! Нехай кожна долина наповниться, гора ж кожна та пригорок знизиться, що нерівне, нехай випростовується, а дороги вибоїсті стануть гладенькі, і кожна людина побачить Боже спасіння!”. Іван Хреститель є той пророк Ілля, котрого Господь обіцяв послати Ізраїльському народу для того, щоб він проповідував покаяння всім людям для прощення гріхів і для того щоб всі люди відвернулись від всякого зла і навернулись до Бога на шлях спасіння. В книзі пророка Малахії говориться стосовно Івана Хрестителя і про прихід Месії наступне: “Ось Я посилаю Свого Ангола, і він перед обличчям Моїм приготує дорогу. І нагло прибуде до храму Свого Господь, Якого шукаєте ви, і Ангол заповіту, Якого жадаєте. Ось іде Він, говорить Господь Саваот!

(Мал.3:1)”. Перед тим як настане день Господній великий і страшний, Бог пошле пророка Іллю, який говоритиме людям, щоб вони покаялися в своїх гріхах і хрестилися від нього для отримання прощення усіх гріхів. Іван Хреститель був бідним чоловіком. Він одягався в одежу з верблюжого волосу і на ньому був ремінний пояс, питався він сараною і польовим медом. Він проповідував людям і казав: “За мною йде Сильніший від мене, Якому я недостойний, нахилившись, розв'язати ремінець взуття Його. Я хрестив вас у воді, а Він буде хрестити вас Духом Святим”. (Мар.1:7,8).

Таким чином, сьогодні нам потрібно покаятися в наших гріхах і вірувати в Ісуса Христа, нашого Спасителя і Викупителя, який ось-ось гряде, щоби судити людство. Отож, віруйте в Господа Ісуса Христа і будете спасені. Як написано в Євангелії від Івана: “Так бо Бог полюбив світ, що Сина Свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав життя вічне” (Ів. 3:16).

Благодать вам і спокій від Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа! Амінь.

Учение об Антихристе (Эссе) - Введение

 Целью написания эссе является следующее: это изучить понятие «Антихрист», а также показать кем является на самом деле Антихрист и какую угрозу он представляет всему миру. Учение об антихристе на сегодняшний день актуально, поскольку появилось очень много лжепророков и лжеучителей, которые при помощи дьявола делают всякие знамения, отводят людей от истинного понимания Слова Божьего. Многие люди пытаются ввести верующих в заблуждение, говоря, что Иисус Христос уже пришел на землю во второй раз. Сейчас в мире стало очень много Божьих противников, которые хотят лишь только одного, а именно, чтобы люди начали надеяться и веровать не в Иисуса Христа, своего Господа и Спасителя от греха, от смерти и от власти дьявола, а прежде всего, чтобы люди надеялись во всем только на самих себя, на свои собственные силы, эмоции, на богатство, на всякие земные греховные вещи и так далее. Даже во время пребывания Иисуса Христа на земле были люди, которые отвергали учение Иисуса Христа, считая себя главными на земле, которые не хотели познавать Бога, не нуждались в Божьем спасении. Такие люди не хотели принимать Иисуса Христа в свое сердце, пытались всячески избегать Его, даже хотели убить Его. Этих людей можно назвать противниками Иисуса Христа, богоотступниками. Иисус Христос говорил Своим ученикам в Нагорной проповеди следующие слова: «Берегитесь лжепророков. Они приходят к вам в овечьих шкурах, внутри же они - хищные волки. (Мт.7:15)». Этими словами Иисус Христос остерегает Своих учеников, чтобы они были осторожными и внимательными, поскольку к ним могут прийти пророки, которых не посылал Бог, которые будут пророчествовать о ложных событиях. В свое время придет злой и грозный вор, для того чтобы похитить, ограбить, убить или даже погубить стадо овец, принадлежащее Истинному Пастырю. Эти лжепророки будут выдавать себя за истинных пророков, будут говорить, что они те, которых послал Бог, а на самом деле к ним не было слова Божьего, и таким образом они являются ложными пророками, обманщиками, которые пытаются сделать так, чтобы обмануть людей и чтобы люди поверили словам этого ложного пророка. Господь Бог говорит о том пророке, который будет предрекать не те слова, которые Он ему заповедал говорить людям в Законе Моисеевом следующее: «но пророка, который дерзнет говорить Моим именем то, чего Я не повелел ему говорить, и который будет говорить именем богов иных, такого пророка предайте смерти. И если скажешь в сердце твоем: "как мы узнаем слово, которое не Господь говорил?" Если пророк скажет именем Господа, но слово то не сбудется и не исполнится, то не Господь говорил сие слово, но говорил сие пророк по дерзости своей, - не бойся его.» (Втор.18:20-22). В книге Второзакония Господь Бог через пророка Моисея говорит касательно пророков и говорит кого следует бояться больше — тех лжепророков, или голоса Бога Живого следующие слова: «Если восстанет среди тебя пророк, или сновидец, и представит тебе знамение или чудо, и сбудется то знамение или чудо, о котором он говорил тебе, и скажет притом: "пойдем вслед богов иных, которых ты не знаешь, и будем служить им", - то не слушай слов пророка сего, или сновидца сего; ибо [чрез] [сие] искушает вас Господь, Бог ваш, чтобы узнать, любите ли вы Господа, Бога вашего, от всего сердца вашего и от всей души вашей; Господу, Богу вашему, последуйте и Его бойтесь, заповеди Его соблюдайте и гласа Его слушайте, и Ему служите, и к Нему прилепляйтесь; а пророка того или сновидца того должно предать смерти за то, что он уговаривал вас отступить от Господа, Бога вашего, выведшего вас из земли Египетской и избавившего тебя из дома рабства, желая совратить тебя с пути, по которому заповедал тебе идти Господь, Бог твой; и [так] истреби зло из среды себя.» (Втор. 13: 1-5) Когда Иисус Христос сидел на горе Елеонской, которая находилась напротив Иерусалимского храма, к Нему подошли Его ученики: Петр, Иаков, Иоанн и Андрей и задали вопрос: «скажи нам, когда произойдет это разрушение храма в Иерусалиме и какое знамение будет предварять Твое пришествие и конец нынешнего века». На это Иисус начал говорить им: «Смотрите, чтобы никто не обманул вас. Многие будут приходить под Моим именем, говоря: "Это я", - и многих обманут. Тогда, если кто-нибудь скажет вам: "Смотрите! Здесь Мессия!", или: "Он там!" - не верьте. Потому что придут лжемессии и лжепророки и сотворят удивительные знамения и чудеса, чтобы ввести в заблуждение, если возможно, и избранных. Так что, смотрите! Я предсказал вам все, что случится.» (Мр. 13: 5, 6, 21, 22, 23). Иисус Христос этими словами предостерег Своих учеников от тех людей, которые выдают себя за Христа, которые стараются заманить к себе учеников Иисуса путем обмана. Итак, я желаю всем удачи изучить вместе со мной «Учение об Антихристе»!

Любов до Господа Бога і любов до ближнього

Лук.10:25-37

І ось один законник встав і, випробовуючи Його, запитав: “Учителю, що робити мені, щоб успадкувати життя вічне?” Ісус же відповів йому: “Що є написано в законі? Як читаєш?”

А він сказав у відповідь: “Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумінням твоїм; і ближнього твого, як себе самого”. Ісус же сказав йому: “Правильно ти відповів. Роби так і будеш жити” Але він, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: “А хто ж мій ближній?” Ісус відповів: “Один чоловік ішов з Єрусалиму в Єрихон і попався розбійникам, котрі роздягли його, поранили і пішли, залишивши його ледве живим. Трапилося, що ішов тією дорогою один священик і, побачивши його, пройшов мимо. Також і левіт, як прийшов на те місце, підійшов, подивився і пройшов мимо. Але один самарянин, подорожуючи, - натрапив на нього і змилосердився; і підійшов, і обв'язав йому рани, змастивши їх оливою і вином, посадив його на свого осла і привіз його в гостинцю, і доглядав його. А на другий день, від'їжджаючи, вийняв два динарії і дав господареві, кажучи: “Доглядай його, а як більше що витратиш, то я заплачу тобі, як повернуся”. Хто з цих трьох, на твою думку, був ближній тому, що попався розбійникам?” Він сказав: “Той, що змилосердився над ним”. Тоді Ісус сказав йому: “Іди, і ти роби так само”.

“Благодать вам і мир від Бога Отця, і Господа нашого Ісуса Христа!”

Сьогодні основою для проповіді вибрано Євангеліє від святого Луки розділ 10 вірші з 25 по 37. Сьогодні я хотів би вам, дорогі брати, розповісти про важливу тему, яка стосується любові до Господа Бога і любові до нашого ближнього. Святий Євангеліст Лука розповідає нам історію про одного законника, який хотів знайти спосіб якимось чином випробувати Ісуса Христа. Тому законник приходить до Ісуса Христа аби дослідити Його. І він завдає таке питання: “Учителю, що мені потрібно зробити, аби успадкувати вічне життя?” Ісус завдає зустрічне питання: “Що написано в Законі? Як ти читаєш?” Законник у відповідь каже Ісусу: “Люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всім розумінням твоїм; і ближнього твого, як себе самого”. Ісус говорить йому: “Вірно ти кажеш. Роби, те що сказав — і будеш жити”. Господь Бог говорить наступні слова всім людям: “Дотримуйтесь усіх Моїх заповідей та всіх Моїх присудів і виконуйте їх; виконавши їх, людина ними житиме. Я — Господь, ваш Бог” (Лев. 18:5). Закон каже до кожного грішника: якщо ти не будеш виконувати все що написано в Святому Писанні, ти будеш покараний за це. Закон Божий потребує від людства повної досконалості і святості. Як каже Господь в Святому Писанні: “Будьте святі, бо святий Я, Господь, Бог ваш!” (Лев. 19: 2). І ще каже Закон: “...люби Господа, Бога твого, усім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю!” (Повт. 6:5). Людина за своєю гріховною природою не може, і навіть не здатна виконувати і коритися Закону. Бо як написано: “Всі згрішили і позбавлені Божої слави” (Рим. 3:23). Але Милостивий і Люблячий Господь не залишив нас помирати в цьому гріховному світі, не залишив нас боротися на самоті із гріхом і дияволом, а виявив до нас Свою любов, пославши в світ Свого Єдинородного Сина, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав вічне життя. Тому що Бог не послав Сина Свого в цей світ, для того щоб засудити світ на вічну погибель і вічну смерть в пекельному вогні, приготовану для диявола і слуг його. Але Господь не допустив нас і всіх людей світу до такого страждання, на яке ми заслуговуємо, а щоб через страждання, смерть, воскресіння і вознесіння Його улюбленого Сина Ісуса Христа спасти всіх людей світу, які на великий жаль, послухались і обрали диявола, тим самим відкинули Божу ласку і милосердя. Незважаючи на те, які ми є дуже грішні, Бог все-таки дуже сильно любить нас. Він це доказав, пославши Ісуса Христа в цей грішний світ, Який замість нас і всіх людей світу досконало і добровільно виконав увесь Закон, постраждав від всього людства, покірно пішов на хрест, прийнявши на Себе всі гріхи і прокляття людства. Ісус Христос приніс Самого Себе в жертву на хресті для того, щоб викупити нас Своєю дорогоцінною кров'ю, яку Він пролив на хресті і щоб ми отримали спасіння і вічне життя і жили разом з Ним на Небесах вічно. Святий апостол Павло пише в своєму посланні до Галатів, стосовно гріха і благодаті наступні слова: “Та все зачинило Писання під гріх, щоб віруючим була дана обітниця з віри в Ісуса Христа.

Але поки прийшла віра, під Законом стережено нас, замкнених до приходу віри, що мала об'явитись. Тому то Закон виховником був до Христа, щоб нам виправдатися вірою. А як віра прийшла, то вже ми не під виховником. Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!

(Гал.3:22-27)” Законник задля свого виправдання запитав Ісуса Христа наступне: “А хто є моїм ближнім?” На це питання Ісус розповідає йому притчу про доброго самарянина, в якій йдеться про наступну річ: По дорозі з Єрусалима в напрямку до Єрихона йде один чоловік, і ось, йому зустрічаються розбійники, які його пограбували й побили, зробивши йому багато ран та пішли собі далі, залишивши цього бідного чоловіка при дорозі ледь живим. І сталася така річ: повз нього випадково проходить один священик, і коли цей священик побачив лежачого бідного чоловіка, то він його обминув і пішов собі далі, залишивши цього чоловіка лежати при дорозі. Також через деякий час проходить один левит мимо лежачого бідного чоловіка, і так само як і священик, дивиться на нього і обминає його і йде куди йшов, нічого доброго взагалі не зробивши бідному чоловікові. І нарешті проходить якийсь самарянин, який коли побачив цього бідного чоловіка, змилосердився над ним: перев'язав йому рани, поливши ці рани вином і олією; і посадив його на свою власну худобу, і привіз до гостиниці, де і продовжував дбати про нього. Коли на другий день самарянин готувався від'їжджати від гостиниці, то він заплатив із власної кишені власникові гостиниці два динарія і сказав йому: “попіклуйся про цього бідного чоловіка і, якщо витратиш на нього більше грошей я заплачу тобі коли буду повертатися назад”. Цей добрий самарянин показав нам приклад любові до ближнього, насамперед піклуючись про бідного залишеного ледь живого чоловіка. Тим самим добрий самарянин показав свою любов до Господа Бога. Цього доброго самарянина можна порівняти з Господом нашим Ісусом Христом, Який завжди готов нам допомогти, якщо ми потрапимо в якусь небезпеку чи незручну ситуацію. Батько Івана Хрестителя Захарій говорив такі гарні слова через Святого Духа: “Благословенний Господь, Бог Ізраїля, що зглянувся і вчинив викуплення народові Своєму... що спасе нас від ворогів наших і від руки всіх ненависників наших; щоб ми визволились від руки ворогів наших і служили Йому безстрашно, в святості і праведності перед Ним усі дні життя нашого.” (Лк. 1: 68, 71, 74, 75). Апостол Павло писав в другому посланні до Тимофія такі чудові слова: “А від усякого вчинку лихого Господь мене визволить та збереже для Свого Небесного Царства. Йому слава на віки вічні, амінь!” (2Тим.4:18). А тепер, дорогі у Христі Ісусі, уявіть собі наступну ситуацію. Ось йде якийсь чоловік по дорозі з одного міста в інше, і на шляху, поки він йде, зустрічаються йому розбійники, які вирішили пограбувати і обібрати цього чоловіка, вони його побили, завдавши йому чисельних ран і залишили його ледь живим, лежачим при дорозі; і раптом проходить мимо нього один священик, котрий подивився на нього і пішов собі далі. Так само проходить мимо цього бідного чоловіка ще один священик, який проходить, дивиться на нього, але не приймаючи ніяких дій, аби допомогти і обминає залишивши лежати його далі при дорозі безпомічним і продовжує йти куди йшов. Нарешті приходить одна добра людина, небайдужа до цього бідного чоловіка, зупиняється і надає йому першу допомогу, перев'язує його рани і відвозить цього бідного чоловіка до гостиниці, де продовжує надалі піклуватися про нього. І потім, коли цей чоловік збирається їхати назад, він дає гроші головному чоловікові гостиниці і просить нього аби він попіклувався про цього ледь живого чоловіка. Ісус Христос після Своєї оповіді про доброго самарянина завдає наступне питання законнику: “Як ти вважаєш, який з цих трьох людей: священик, левит чи самарянин являється ближнім для цієї бідної людини?” Законник у відповідь каже Ісусу Христу: той, хто змилосердився, тобто самарянин, являється ближнім тому чоловіку. Ісус відповідає законнику такими словами: “Іди і ти чини так само”

Таким чином і нам потрібно любити нашого ближнього, як самих себе, тому що Господь перш полюбив весь світ, який створив. В своєму посланні до Тита святий апостол Павло пише про Господа Ісуса Христа наступне: “А коли з'явилась благодать та людинолюбство Спасителя, нашого Бога, Він нас спас не з діл праведности, що ми їх учинили були, а з Своєї милости через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого, щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя.” (Тит.3:4-7).

“І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.” (Фил.4:7). Амінь.

Чудесне уздоровлення Гадаринського біснуватого

ко

(Лук.8:26-39)

« І перепливли вони в країну Гадаринську, що проти Галілеї. Коли ж Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, котрий був одержимий демонами з давнього часу; він не вдягався в одежу і не мешкав в домі, а по гробницях. Побачивши Ісуса, він закричав, впав перед Ним і сильним голосом сказав: «Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього! Благаю Тебе, не муч мене!»  Бо Він звелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, часто нечистий дух схоплював його так, що в'язали його ланцюгами кайданами, щоб здержати його, але він розривав кайдани і демон гнав його по пустині.  А Ісус запитав його: «Як твоєї ім'я?» Він відповів: «Легіон!», бо багато демонів увійшло в нього.  І вони просили Ісуса, щоб не велів їм іти в безодню.  Було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили Його, щоб дозволив їм увійти в свиней. І Він дозволив їм. І демони вийшли з чоловіка, й увійшли в свиней. І кинулося стадо з кручі в озеро і потонуло.  Пастухи ж, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах.  І вийшли люди побачити, що сталося; і прийшли до Ісуса, і побачили чоловіка, з котрого демони вийшли, одягненого і при розумі, сидячого в ногах Ісуса, і ужахнулися.  Ті ж, що все бачили, розповіли їм, як біснуватий став зцілений.  І весь народ Гадаринської околиці просив Його піти геть від них, бо обхопив їх великий страх. І Він увійшов у човен і вернувся на другий бік озера.  А чоловік, з котрого демони вийшли, просив Його, щоб бути з Ним. Та Ісус відпустив його, кажучи:  «Повернись додому і розкажи, яке велике діло вчинив тобі Бог!» І він пішов і оповідав по всьому місті, які великі речі вчинив йому Ісус».

«Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!». Сьогодні за основу молитовного роздуму вибраний текст для читання з Євангелія від Луки розділ 8 вірші з 26 по 39. Сьогодні Євангеліст Лука розповідає нам цікаву історію про чудесне оздоровлення одного біснуватого. Розповідь починається з того моменту в Писанні, коли учні разом з Ісусом Христом перепливли на човні через Галілейське море і прибули до Гадаринської землі, яка розташовувалась на протилежному боці від Галілеї. Коли Ісус щойно вступив на цю землю, то одразу зустрів Його чоловік, в якому жило багато злих демонів, який взагалі не вдягався в одіж. Жив він не в домі, як звичайні люди, а в печерах. Коли цей чоловік побачив Ісуса, він дуже сильно закричав і впав перед Ісусом Христом и благав: «Що Тобі до мене Ісусе, Сину Божий, відпусти, не муч мене!» Він це казав, тому що Ісус наказав духу нечистому, щоб він вийшов з людини. Багато часу злі духи хапали і кидали цю нещасну людину, наприклад об каміння. Інші люди намагались зв’язувати цього чоловіка, навіть за допомогою міцних ланцюгів і кайданів, але це було марно, бо він розривав кайдани разом з ланцюгами і демони заставляли його ганятися по пустелі. Ісус задав цьому чоловікові питання «як його звати». А той відповів і сказав, що його звати «Легіон». Легіон в армії нараховував приблизно 4 – 6 тисяч чоловік. Уявіть собі, як багато було демонів в одному чоловіку. Демони, вийшовши з чоловіка, благали Ісуса не кидати їх до безодні. Неподаліку паслося десь біля 2000 свиней, і ці демони просилися у Ісуса увійти до всіх тих свиней. Ісус же дозволив їм увійти в гурт свиней, і одразу ці свині кинулись з крутого обриву до озера і потопилися. Пастухи, котрі пасли цих свиней, дуже сильно налякались і повтікали й розповіли всім людям, які жили по селах та в місті та в місті. І одразу повиходили всі люди, щоб побачити що трапилось взагалі зі свинями і біснуватим, і підійшли до Ісуса. А коли побачили«біснуватого» – то він сидів зодягнений в одіж і був при розумі, і тоді на них найшов страх. Ті, хто бачили всі ці події із біснуватим, розповіли що той чоловік видужав. Весь Гадаринський народ просив Ісуса аби Він їх залишив, та Ісус увійшов до човна і повернувся назад, тому що той чоловік, котрий мав багато демонів просив щоб він був при Ісусі, але Ісус сказав йому: «Ти краще вернись до свого дому і розповіси все що тобі зробив Бог». Чоловік той послухався Ісуса і зробив те, що просив Ісус і розповів всім мешканцям цілого міста, які  чуда створив для нього Ісус. Так само і нам сьогодні повинно розповідати іншим людям що зробив Господь Бог задля нас, тобто розповідати Євангеліє про Ісусове спасіння від гріха і влади диявола. Тож за прикладом, що наказав Ісус Христос Своїм учням кажучи: «Тож ідіть і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам  заповів, І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь» (Мт. 28: 19 – 20) ми повинні робити це у нашому повсякденному житті. Отож пам’ятайте, що «Так бо Бог полюбив світ, що Сина Свого Однородженого дав, щоб кожний, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне!» (Иоан. 3: 16). Тримайтеся цього гарного і прекрасного вчення про життя і діяльність Ісуса Христа. Амінь.

«І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі». Амінь.

Молитва фарисея і митника

Лк. 18. 9 – 14

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів. Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.  Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю! А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...  Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

Сьогодні основою для проповіді вибрано читання від Святого Євангеліста Луки розділ 18 вірші з 9 по 14, в якому Лука розповідає цікаву розповідь Ісуса Христа про молитву фарисея і митника. Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа! Основною проблемою  був той факт, що деякі люди, які знаходились в храмі, були такими впевненими в собі, що вважали себе самих більш праведними за інших людей, і також вважали інших людей, як за неправедних, ні на що негідних, з порівнянням із ними. Для цих людей, вважавшими себе праведними, Ісус розповідає притчу, в якій говориться про двох людей, котрі вирішили зайти в храм помолитися. Цими двома людьми  були фарисей і митник. Фарисей молився приблизно наступним чином: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!». Цими словами фарисей ніби говорить: «Подивись Господи на мене, який я праведний, не такий як інші грішні люди або як митник цей. Пощу двічі на тиждень, приношу десяту частину із всього що надбаю!». В цьому випадку фарисей возгордився, вважаючи себе вищим за інших, тобто праведнішим за інших. Фарисей думав, що ніби своїм багатослів’ям  він буде вислуханий і прощений Господом. Так само багато думають людей в нашому житті, що за свої заслуги перед Богом та іншими людьми вони можуть отримати прощення. Вони думають, що буде достатньо ходити до церкви, давати пожертви, для того щоб Господь дав їм дари благодаті і визнав їх святими. Саме через те багато людей сьогодні ставлять себе вище за інших і принижують цих інших людей. Господь Бог каже в книзі пророка Михеї: «Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно (Мих.6:8)» Господь Ісус Христос говорить до фарисеїв наступні слова: «Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.(Лук.16:15)». Господь Ісус також говорив до книжників і фарисеїв наступне: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости! Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня! (Мт. 23: 23, 27, 28).   Ісус Христос в Святому Євангелії від Святого Матвія говорить учням, і всім хто був поруч з учнями, що не слід казати нічого зайвого в молитвах: «А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє багатослів’я. Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!» (Мт. 6: 7, 8). Помилка фарисея була в тому, що він молився про себе, думаючи, що він заслужить прощення своїх гріхів «правильним» виконанням закону, тобто своїми власними ділами. В Мойсеєвому законі сказано, що, наприклад поститися потрібно не два рази на тиждень, як це говорив фарисей, а лише один раз на рік. Згідно Господньої молитви «Отче наш» фарисей, замість того, щоб звертатися до Отця Небесного, як справжні діти просять свого батька і просити Нього, щоб Бог не дивився на його гріхи і не відкидав через це молитви, а також замість  визнавання своїх гріхів і провин, фарисей перечислює перед Богом всі ті діла, які він вчинив на протязі певного періоду часу. Фарисей таким чином відкидає Божу милість, а також нехтує Божим законом, який говорить що потрібно чинити суд, милосердя як то говорить Господь Бог в книзі пророка Захарії: «Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість. А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть, і не думайте зла один одному в серці своєму! (Зах.7: 9-10)». Ми побачили самооправдану молитву фарисея, а тепер давайте перейдемо до другої молитви, тобто митника.  В храмі також був і митник, який стояв здалека, і не смів навіть підняти голови своєї, бо йому було соромно за свої скоєні гріхи і він вважав себе негідним, нічого не заслуговуючи від Господа. Тому він бив себе кулаками у груді і молився наступним чином: «Боже, будь милостивий до мене грішного!... ». Митник вважав себе грішником, тому що він був народжений в гріху. Митник просить Господа, щоб Господь змилосердився над ним, і простив всі його гріхи і провини. Митник розраховував на милість і спасіння Господнє. Святий Апостол Павло пише в своєму посланні до Ефесян: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2: 8, 9). І ще в посланні до Тита апостол Павло говорить нам наступні слова: «Він нас спас не з діл праведності, що ми їх учинили були, а зі Своєї милості через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого, щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя. (Тит.3: 5-7)».

Так само, як цей митник молився Господу і визнавав, що він був грішником так і нам потрібно сьогодні молитися Господу, визнаючи наші провини і гріхи перед Ним, і Він, будучи праведним простить нам всі наші гріхи і провини. Ісус каже цим людям, які були певні в собі, ніби праведними, що митник вийшов із храму більш оправданий, аніж фарисей. Тому говорить Господь: той, хто підносить себе самого, той понизиться, а той, хто понизить самого себе, той буде піднесений. Амінь.

«І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі». Амінь.

Любов Ісуса Христа

 2 Кор. 5:11-15
Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні. Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем. Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас. Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.
Молитовний роздум базується на тексті з 2 Кор. 5: 11-15. Благодать вам і мир від Бога Отця нашого, і Господа  Ісуса Христа! Коли апостол Павло думав про Останній Суд, то він був сповнений святим благоговінням і трепетом перед Ісусом Христом, Який прийде в другий раз,  як Суддя, щоб судити народи. Такий страх Господній, як в цьому тексті називає Павло, приводить його до того сильного бажання поводитися як угодно це Господу. Павло переконував коринтян і інших людей могутнім засобом Євангелієм, яким Святий Дух доторкується до людських сердець. Сьогодні разом з Павлом християни мають велике бажання ділитися Євангелієм із тими людьми, хто ще не знає Ісуса Христа. Це показує нам в цьому намаганні проповідування Євангелія щоб ми були водночас переконливими і наполегливими. Ми - "Богові явні", - каже Павло. Це важливо знати. Бог знав, що апостол Павло виконував своє служіння посеред коринтян у правдивому страхові перед Богом, а також у бажанні виконувати Божу волю. В четвертому розділі Другого послання до Коринтян апостол Павло описував своє служіння наступним чином: "Доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом... Ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа... Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб зявилося в нашому тілі й життя Ісусове... Смерть діє в нас, а життя у вас" (2 Кор. 4: 2, 5, 10, 12). Павло хоче дати привід коринтянам "хвалитися ним", для того щоб ці коринтяни мали зброю для відповіді його опонентам. Коли опоненти почали принижувати Павла, то віруючі коринтяни повинні були відповідати, вихваляючись Павлом. Вони мали вказувати яким Павло насправді є. Коли противники апостола Павла почали оскаржуватись на нього, т о вони  "хвалились обличчям, а не серцем. Павло казав: якщо ви хочете зробити висновок із того, що бачите, що я сходжу з розуму, то хай так і буде. Я роблю те, що роблю "Богові", Богові, Який настільки мене полюбив, що послав Свого Сина, аби Він за мене помер. Павло продовжує: "Коли ж при здоровому розумі, - то для вас. Сутність полягала в тому, що у своєму служінні святий апостол Павло нічого не зробив для своєї вигоди". Коли Павло тихо і спокійно навчав та настановляв коринтян, то це було на їхню користь. Саме "Христова любов спонукає" Павла наполегливо трудитися, так що його почали звинувачувати в тому, що він сходить із розуму. Павло говорить про те, що передує християнській відповіді любові до Христа.  Перше приходить Христова любов до нього, як це показано словами "вмер Один за всіх". Оскільки Христос помер на нашому місці, то ми вже померли: "Коли вмер Один за всіх, то всі померли". Павло пояснює, що Ісус Христос помер за всіх, "щоб ті, хто живе", тобто віруючі, які використовують блага Христової смерті та воскресіння "не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес". Павло був спонукуваний не Законом, а любов'ю Христовою жити кожну хвилину свого існування для Нього, Який помер на його місці і воскрес. Нам треба повертатися до Голгофи та дивитися на любов, яку нам виявив Христос. І тоді з Ісусом Христом ми підіймаємося до новизни життя, щоб жити "позиченим життям", Його життям, Йому на славу. "Благодать вам і спокій від Господа нашого Ісуса Христа". Амінь.

Ісус Христос - справжня Виноградна лоза

(Iв.15:1-11)  
Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила.
Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті. Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять. Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої. Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його.  Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!
Сьогодні основою для молитовного роздуму вибраний текст зі Святого Євангелія від Івіна 15 розділ з 1 по 11 вірші. В даному тексті Євангелія від Івана Господь Ісус Христос зображує Себе в образі справжньої Виноградної Лози, а  Свого Отця Він зображує як справжнього Виноградаря, котрий доглядає за виноградником. Всяку гілку, котра не приносить плоду, виноградар відрізує і викидає геть. Але ті гілки, які приносять плід, виноградар очищує, обрізує, для того щоб ці гілки потім принесли більше плодів. В результаті те Слово, що казав Ісус Христос учням Своїм, зробило учнів чистими, тобто очищеними. Нам потрібно перебувати в вірі в Ісуса Христа, тоді Ісус Христос буде перебувати в нас. Ісус показує учням приклад галузки; коли галузка не залишиться на виноградній лозі, то яким чином ця галузка сама по собі зможе дати плід? Так само як зможете ви самі по собі приносити плід, якщо не будете перебувати в Ісусі Христі? Ісус каже: "Я - Виноградна Лоза, а ви галуззя!" Коли ми будемо перебувати в Ісусі Христі, а Ісус в нас буде перебувати, тоді у нас будуть рясно зароджуватись плоди. Тому що ми нічого не можемо чинити без Ісуса Христа. А коли ми не будемо перебувати в Ісусі Христі, то ми будемо відкинуті геть, як та галузка, котра засохне і кинуть цю галузку до вогнища, і тоді галузка згорить. Коли ми будемо перебувати в вірі в нашого Господа  і Спасителя Ісуса Христа і слова Його в нас зостануться, тоді все, чого ми тільки не попросимо в молитві з вірою - то буде нам дано! Ісус Христос казав Своїм учням наступні слова: "Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої. Коли ми будемо приносити багато плоду і будемо  учнями  через віру в Ісуса Христа, то Отець наш Небесний прославиться. Так само як наш Небесний Отець полюбив Сина Свого Ісуса Христа і Ісус Христос полюбив нас, так  і нам  потрібно завжди перебувати в любові до Господа нашого Ісуса, а також проявляти любов до нашого ближнього, тобто любити один одного, тому що Він перше нас полюбив. Ісус Христос каже учням в Євангелії від Святого Івана: "Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об'явлюсь йому Сам.
(Iв.14:21)" Ісус сказав всі ті слова любові, для того, щоб у нас була повна радість. Апостол Павло каже: "Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!(Фил.4:4)"
 "І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі".(Фил.4:7)

Очищення храму

Мт. 21: 12 – 17 
Потому Ісус увійшов у храм Божий, і вигнав усіх продавців і покупців у храмі, і поперевертав грошомінам столи, та ослони продавцям голубів. І сказав їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників. І приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив. А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися, та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу? І покинувши їх, Він вийшов за місто в Віфанію, і там ніч перебув.
Темою для молитовного роздуму обрано читання з Євангелія від Матвія розділ 21 вірші з 12 по 17. В цьому сьогоднішньому тексті Євангеліст Матвій розповідає цікаву історію про те, що відбувалось в храмі в часи земного життя Ісуса Христа. Проблема полягає в тому, що в храмі в місті Єрусалимі  люди розвинули велику торгівлю, яка була подібна до тої торгівлі, яка в теперішній час відбувається на наших базарах. І тут одразу після того як відбувся славний в’їзд Ісуса Христа в місто Єрусалим, Ісус вирішив зайти в храм і подивитися, що в цьому храмі відбувається. І зайшовши в храм, Він побачив наступну картину: в храмі на ослонах велася торгівля голубями, волами, вівцями…, стояло багато столів, на яких проводився обмін грошима. Ісус, побачивши це, дуже розгнівався, і поперекидав усі столи міняльників грошей, і після цього зробив бича з мотузок і почав виганяти усіх торговців від малого до великого разом з їхніми голубями, волами і вівцями, кажучи їм: «Дім Мій буде домом молитви, а ви робите з нього печеру розбійників». Цими словами Ісус хоче показати нам що в храмі потрібно головним чином прославляти Бога у піснях, псалмоспівах і перебувати в молитвах, спільноті, у вивченні Святого Письма, а не займатися торгівлею.  Ісусу не подобалось, що в храмі  торговці своєю торгівлею заважали, а також відволікали  інших людей від  молитов і вивчення Слова Божого. В храмі є також люди, які бажають молитися, вивчати Слово Боже, перебуваючи в вірі в Господа. І ось підходять до Ісуса сліпі та криві, які на той момент знаходились в храмі. Вони вірили що Господь Ісус Христос може їм допомогти. Ісус, бачачи їхню віру, уздоровив їх від їхніх хвороб. В храмі також знаходилися діти, які голосно вигукували: «Осанна Сину Давидовому». А первосвященики та книжники, коли побачили, які чуда зробив Господь Ісус Христос над сліпими і кривими, а також дітей, які викрикували: «Осанна Сину Давидовому», розгнівались дуже і спитали Ісуса: Чи Ти чуєш, що говорять ці діти?. На це питання Ісус відповідає їм: Так чую. і завдає їм наступне питання: «Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?». Під немовлятами і тими, хто ссуть не обов’язково  мається на увазі лише, як про тих дітей, які щойно фізично народилися, але річ йде про тих дітей, хто не має природної сили самостійно чинити хвалу Богові. Це ті діти, які повністю залежать від Божої сили, тобто ті діти, якім потрібно покладатися тільки на Божу силу. Так само і нам сьогодні  в нашому житті потрібно покладатися на Бога і на Божу силу. Коли ми чинимо хвалу Нашому Господу в своєму житті за все те, що Він зробив для нас, то наш ворог диявол утече. Тому хвалу Богові необхідно чинити завжди, не лише коли нам радісно на душі  і ми не відчуваємо смутку, але й також і в ті дні, коли наше життя переповнене смутком, переслідуваннями і т.д. Бог любить, щоб Його Ймення возвеличували піснями, гімнами, псалмами, молитвами, бо таким чином Господь прислухається до нас. В книзі Пророка Єремії написані такі чудові слова: «Співайте пісні Господеві, усі хваліть Господа, бо спасає Він душу убогого від руки лиходіїв!» (Єр.20:13). Амінь.

Історія про двох сліпих людей

Мт. 20: 29 – 34

Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий. І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив? Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі! І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.

Сьогодні темою для молитовного роздуму вибрано читання з Євангелія від Святого Матвія розділ 20 вірші з 29 по 34, в якому Бог через Святого Євангеліста Матвія розповідає нам цікаву історію про двох сліпих людей. На той час це було звичайною річчю, коли бідні люди, не маючи грошей на їжу, на одяг, були вимушені просити милостиню у людей на вулицях, надіючись на те що люди щось підкинуть, або щось дадуть, наприклад, гроші або їжу чи щось інше, для того, щоб вони змогли якось прожити. Так само, як в часи Ісуса Христа було багато бідних і вбогих людей, які нічого не мали, так і зараз в наші часи в світі відбувається така сама ситуація, коли бідні й голодні, які не мають грошей на життя і на їжу вимушені просити милостиню у людей на вулицях, надіючись що їм допоможуть люди.  В нагірній проповіді Ісус говорить про бідних, як про вбогих духом, бо їм належить Царство Небесне. Бо Ісус прагне таких вбогих духом, які надіються тільки на Божу милість і шукають  Божу допомогу в їхньому житті. Так само і ці двоє сліпих людей, які сиділи при дорозі, вірили, що Ісус Христос може їм допомогти позбавитись від їх хвороби, тобто від сліпоти. І коли вони почули, що Ісус разом із натовпом, який слідував за Ним, наближався до виходу з Єрихону, то ці сліпи почали голосно кричати і благати: «Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!». А тим часом натовп, який слідував за Ісусом, намагався втихомирити цих сліпих кажучи їм щоб вони замовкли. Але сліпі, незважаючи на крики натовпу, продовжували ще гучніше кричати і благати:  «Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!». Ці сліпі розуміли, що це був найкращий випадок щоб просити про змилування у Господа Ісуса Христа; інакше, в протилежному випадку, якщо б вони мовчали і не благали про допомогу, то Ісус міг би пройти повз них і вони б не отримали зцілення від їхньої хвороби. Але Ісус  зупиняється і кличе їх, кажучи їм: «Що ви хочете, щоб Я вам зробив?». А сліпі кажуть до Нього: «Господи, нехай нам розкриються очі!». Вони давно хотіли б бачити. Ісус, побачивши їх віру, змилосердився над ними і доторкнувся до їхніх очей і вони прозріли, тобто стали бачити, і одразу ж пішли слід за Ісусом, прославляючи Його и дякуючи Йому за їх чудове зцілення. В цьому випадку Ісус Христос показує народові що Він є істинний Бог, Який може зцілити від будь-якої хвороби і простити усі гріхи, бо для Господа нема нічого неможливого. Так само і нам сьогодні потрібно вірити в Господа Ісуса Христа понад усе на світі, а також довіряти Йому все наше життя, незважаючи на наші проблеми і що зараз відбувається в світі. Бо Господь нас не залишить в цьому гріховному світі на самоті із дияволом і гріхом. Амінь.

«І мир Божий, який понад усяке розуміння, збереже серця ваші і думки в Ісусі Христі». Амінь.

Мир залишаю вам...

"Каже Йому Юда, - не Іскаріотський: Господи, чому це так, що Ти маєш намір з’явитися нам, а не світові? Ісус сказав йому у відповідь: Якщо хто любить Мене, той буде виконувати Моє слово; і Мій Отець полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і зробимо оселю в ньому. Хто ж не любить Мене, слів Моїх не виконує. Слово, яке ви чуєте, є не Моє, але Того, Хто послав Мене, - Отця. Це сказав Я вам, перебуваючи між вами. А Утішитель – Дух Святий, Якого Отець пошле в Моє Ім’я, Той вас навчить усього і пригадає вам усе, що Я вам говорив. Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається. Ви чули, що Я сказав вам: Я іду, але Я повернуся до вас. Якби ви любили Мене, то втішилися б, тому що Я сказав, - іду до Отця. Адже Отець більший від Мене! Я сказав вам раніше, ніж це станеться, щоб тоді, коли воно станеться, ви повірили. Не довго вже говоритиму з вами, бо надходить князь світу, та в Мені Він не має нічого. Але щоб зрозумів світ, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так Я і роблю. Вставайте, ходімо звідси!" (Ів. 14: 22 – 31)

Господь Ісус Христос з’явиться тим віруючим, які будуть перебувати в Ньому і Його словах, а не світові, який не перебуває в Ньому і Його словах і не приймає Ісуса Христа, як свого Господа і Спасителя. Юда, той що не Іскаріотський задає питання Господу Ісусу Христу: чому Ти, Господи бажаєш явити Себе нам, а не світові? На це питання Господь відповідає простими зрозумілими словами: той, хто любить Мене, той буде виконувати Моє Слово, і Мій Отець також полюбить його і закладе домівку в ньому. Святий апостол Павло в Першому Посланні до Коринтян, говорить тим, хто знаходиться в Коринті: Хіба ви не знаєте, що ви є храм Божий і Дух Божий живе в вас? Далі Ісус говорить про тих, хто не любить Його наступне: хто ж не любить Мене, той не виконує Мої слова. Ці слова Ісус Христос говорить не тільки учням, але і тим хто були поряд із Ним, тобто іншим людям, що Слово, котре ви чуєте, не Моє, але Того, Хто послав Мене, тобто Отця. Далі Ісус Христос розповідає про Святого Духа, Утішителя, Духа істини, Якого Він пошле від Отця, і Який засвідчить про Нього, тобто про Ісуса Христа. Ця подія відбудеться на День П’ятидесятниці, коли Святий Дух зійде на апостолів, Який пригадає їм все те, що говорив їм Ісус Христос. Ісус Христос залишає мир учням і Він дає цим учням Свій мир, тобто мир Божий, який полягає в прощенні гріхів на відміну від людського миру душі, котрий засновується на добропорядності і освіченості самої людини, яка не хоче говорити про гріхи боячись порушити цей мир. Мир Божий перевищує всяке розуміння наше. Учні чули, що говорив їм Ісус Христос, коли Він казав цим учням наступне: Хай не тривожиться серце ваше, вірте в Бога і в Мене вірте. В домі Мого Отця є багато осель. А якби не так, то Я сказав би вам, оскільки йду приготувати вам місце. І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоб де Я, там і ви були. (Ів. 14: 1 – 3). Ісус розповів всі ті події перед тим, як вони трапляться для того, щоб учні повірили коли це збудеться. Ісусу Христу залишилось небагато часу говорити з учнями, тому що йде князь цього світу, який в Ісусі нічого не має, тобто жодної частки. Ісус говорив: нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть. Ісус Христос показує людям Свою любов до них, так само як Він любить Отця Свого, і всі ті діла, які робить Отець, робить також і Син. Діло Отця, щоб ви ввірували в Ісуса Христа. Після всього того, що сказав Своїм учням Ісус Він говорить їм: вставайте, ходімо звідси! Цими словами Господь Ісус Христос говорить учням що не слід  довго залишатися на цьому місці, де вони були, але йти далі і проголошувати Добру Звістку іншим людям. Амінь. 

Іпостасний союз - висновки

"Таким чином Ісус Христос є Бого-людина  і ми ніколи не розділяємо  особу Ісуса Христа. В книзі Злагоди говориться наступне. Божественна і людська природи у Христі особово поєднаними так, що немає двох Христів: один – Син Божий, а інший – Син Людський, але що є Один і Той Самий Син Божий і Син Людський. Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що божественна і людська природи не змішуються в одну сутність, як не перемінюється одна в іншу, але кожна зберігає свої суттєві властивості, які ніколи не можуть стати властивостями іншої природи. Властивостями божественної природи є: бути всемогутнім, вічним, неосяжним і, відповідно до властивостей цієї природи і її природної сутності, бути Самим по Собі всюди присутнім, все знати; що ніколи не може стати властивостями людської природи. Властивостями людської природи є: бути тілесною істотою, бути плоттю та кров’ю, бути обмеженим та прив’язаним до одного місця, страждати, помирати, підніматися і сходити, переходити з одного місця до іншого, страждати від голоду, спраги, холоду, спеки і до цього подібного; які ніколи не стають властивостями божественної природи. Через те, що ті дві природи є особо поєднаними, тобто в одній Особі, ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що цей союз є не такий, коли дві дошки склеєні разом, де жодна нічого не дає іншій, як і не бере нічого від іншої. Відповідно, ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що Бог є людиною і людина є Богом. Бо як міг би чоловік, син Марії, по правді зватися Богом, Сином Всевишнього, якби Його людськість не була особово поєднана з Сином Божим, і Він би, таким чином, не мав би справді  нічого спільного з ним, окрім Імені Божого? Відповідно, ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що Марія зачала і народила не просто чоловіка і все, але правдивого Сина Божого; тому вона також правильно зветься і є матір’ю Божою. Відповідно, ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що не простий чоловік за нас постраждав, помер і був похований, зійшов у пекло, воскрес із мертвих, вознісся на небеса і був піднесений до величності та всемогутньої сили Божої, але чоловік, людська природа якого має настільки глибокий, невимовний союз і спільноту з Сином Божим, що є з Ним однією особою. Ми сповідуємо також, що Особа Христова не ділиться. І так само природи, разом із своїми властивостями, не є змішуваними одна з одною в одне єство. Але Христос є і залишається довіку Богом і чоловіком у одній неподільній Особі, що разом зі Святою Трійцею, є найвищою таємницею, від якої залежить уся наша єдина втіха, життя і спасіння." (Формула Злагоди Ч.1. Розділ VIII Про особу Христову)

Божественна природа Ісуса Христа

Божественна природа Ісуса Христа. Божественна природа Ісуса Христа показує нам що Ісус Христос – Бог. Це дуже добре показується в Євангелії від Івана: «На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було на початку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього» (Ів. 1: 1 – 3).  В цих віршах з Біблії говориться, що Господь Своїм словом створив небеса і землю, а також Він створив воїнство небесне, тобто анголів і архангелів, херувимів і серафимів. Це також означає що нічого і нікого ще не було, ні землі, ні людей перед сотворенням, а був лише тільки Бог. В книзі Пророка Ісаї говориться: «Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру» (Іс. 9: 5) В Першому Посланні Івана говориться: «Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в Правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він – Бог правдивий і вічне життя!» (1 Ів. 5: 20). В Посланні до Филип’ян апостол Павло говорить: «Тому й Бог повищів Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос – то Господь, на славу Бога Отця!» ( Флп. 2: 9-11). В Євангелії від святого Івана написано: А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус. Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!... А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую! За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!  «Потім каже Хомі: «Простягни Свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» А Хома відповів і сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!» Промовляє до нього Ісус: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні , що не бачили й увірували!» Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його! (Ів. 20: 24-29, 31)  В цьому уривкі зі Святого Писання зі святої Євангелії від святого Івана  говориться про те, що Хома, один з дванадцятьох учнів Ісуса Христа, званий Близнюк не був разом з учнями, коли приходив Ісус після Свого воскресіння. Інші учні казали йому, що вони бачили Ісуса Христа, а Хома говорить їм, що коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, - не ввірую! Потім з того часу, проходить вісім днів і тепер Хома був разом з учнями, і тоді з’являється Ісус Христос посередині кімнати. Ісус говорить Хомі, щоб він  простягнув свого пальця до ран від цвяхів, а також щоб він простягнув свою руку до бока Ісусового. Коли Хома промовляє до Господа Ісуса Христа: «Господь мій і Бог мій» він визнає, що  Ісус Христос – це Бог, котрий воплотився і стався людиною, виконав Закон, постраждав від книжників, фарисеїв, священослужителів та від інших, був розіп’ят та помер на хресті, а потім дня третього Він воскрес з мертвих. Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня! (Mp. 9: 31).

Людська природа Ісуса Христа

Людська природа Ісуса Христа. Людська природа Ісуса Христа показує що  Він правдива людина. Це показується в Євангелії від святого Івана: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.» (Ів. 1: 14). Це означає, що Бог стався чоловіком. Ми не можемо точно знати яким саме чином проходило зачаття і народження Ісуса, тому що в Біблії не сказано про більш детальні подробиці . Це тайна втілення, яку ми не можемо постигнути за допомогою нашого розуму, наших почуттів або іншим способом, бо ми недосконалі і грішні люди від нашого народження і не заслуговуємо нічого крім покарання. В Посланні святого апостола Павла до Римлян говориться: Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави. Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім. (Рим. 3: 23, 6: 23). Нам лише зостається вірити за допомогою Духа Святого в те, що говорить Священне Писання. В святому Євангелії  від святого Матвія говориться наступне: А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос. Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. (Мф. 1: 16, 18). В Євангелії від Луки 1: 28-33 вірші говориться про те, що коли Ангел увійшов до Марії він відповів: «Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!» Вона стривожилася та роздумувала що це привітання значить. І промовив до неї Ангел: «Не бійся, Маріє, - Бог проявив благодать до тебе! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.  Коли Йосип захотів відпустити Марію, його дружину, і в цей самий момент з’являється Ангел йому уві сні і говорить до нього: «Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину твою, бо зачате в ній є від Духа Святого. І вона народить сина, а ти даси ім'я Йому Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх». А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає:  Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог. (Мф. 1: 20 – 23 ). Господь сказав усе це через пророка Ісаю. Коли Йосип прокинувся, то він прийняв Марію, свою дружину. Йосип не пізнав дружину свою. Коли Марія породила Сина Йосип назвав Його Ісусом. Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому. (Мф. 2: 2). В книзі пророка Михея сказано: «А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних». (Мих. 5: 2). В цьому вірші з Михея говориться, що Ісус Христос народиться в Юдеї в містечку Віфлеєм. В Євангелії від Івана написано: Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, і з села Віфлеєму, звідкіля був Давид? (Ів. 7: 42) Ісус Христос насправді прийшов в цей грішний світ, жив як людина, був подібний до всіх людей. В Посланні святого апостола Павла до Филип'ян  говориться: Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...  (Флп. 2: 6 – 8).  Ще в Посланні до Євреїв говориться: Тому в усьому Він мусив бути подібним до братів, щоб бути милосердним і вірним Первосвящеником перед Богом, щоб спокутувати гріхи людей. Бо в чому Він Сам постраждав, бувши випробовуваний, в тому Він може також допомогти випробовуваним. (Євр. 2: 17-18).