Історія про двох сліпих людей

Мт. 20: 29 – 34

Як вони ж з Єрихону виходили, за Ним ішов натовп великий. І ось двоє сліпих, що сиділи при дорозі, почувши, що переходить Ісус, стали кричати, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! Народ же сварився на них, щоб мовчали, вони ж іще більше кричали, благаючи: Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів! Ісус же спинився, покликав їх та й сказав: Що хочете, щоб Я вам зробив? Вони Йому кажуть: Господи, нехай нам розкриються очі! І змилосердивсь Ісус, доторкнувся до їхніх очей, і зараз прозріли їм очі, і вони подалися за Ним.

Сьогодні темою для молитовного роздуму вибрано читання з Євангелія від Святого Матвія розділ 20 вірші з 29 по 34, в якому Бог через Святого Євангеліста Матвія розповідає нам цікаву історію про двох сліпих людей. На той час це було звичайною річчю, коли бідні люди, не маючи грошей на їжу, на одяг, були вимушені просити милостиню у людей на вулицях, надіючись на те що люди щось підкинуть, або щось дадуть, наприклад, гроші або їжу чи щось інше, для того, щоб вони змогли якось прожити. Так само, як в часи Ісуса Христа було багато бідних і вбогих людей, які нічого не мали, так і зараз в наші часи в світі відбувається така сама ситуація, коли бідні й голодні, які не мають грошей на життя і на їжу вимушені просити милостиню у людей на вулицях, надіючись що їм допоможуть люди.  В нагірній проповіді Ісус говорить про бідних, як про вбогих духом, бо їм належить Царство Небесне. Бо Ісус прагне таких вбогих духом, які надіються тільки на Божу милість і шукають  Божу допомогу в їхньому житті. Так само і ці двоє сліпих людей, які сиділи при дорозі, вірили, що Ісус Христос може їм допомогти позбавитись від їх хвороби, тобто від сліпоти. І коли вони почули, що Ісус разом із натовпом, який слідував за Ним, наближався до виходу з Єрихону, то ці сліпи почали голосно кричати і благати: «Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!». А тим часом натовп, який слідував за Ісусом, намагався втихомирити цих сліпих кажучи їм щоб вони замовкли. Але сліпі, незважаючи на крики натовпу, продовжували ще гучніше кричати і благати:  «Змилуйсь над нами, Господи, Сину Давидів!». Ці сліпі розуміли, що це був найкращий випадок щоб просити про змилування у Господа Ісуса Христа; інакше, в протилежному випадку, якщо б вони мовчали і не благали про допомогу, то Ісус міг би пройти повз них і вони б не отримали зцілення від їхньої хвороби. Але Ісус  зупиняється і кличе їх, кажучи їм: «Що ви хочете, щоб Я вам зробив?». А сліпі кажуть до Нього: «Господи, нехай нам розкриються очі!». Вони давно хотіли б бачити. Ісус, побачивши їх віру, змилосердився над ними і доторкнувся до їхніх очей і вони прозріли, тобто стали бачити, і одразу ж пішли слід за Ісусом, прославляючи Його и дякуючи Йому за їх чудове зцілення. В цьому випадку Ісус Христос показує народові що Він є істинний Бог, Який може зцілити від будь-якої хвороби і простити усі гріхи, бо для Господа нема нічого неможливого. Так само і нам сьогодні потрібно вірити в Господа Ісуса Христа понад усе на світі, а також довіряти Йому все наше життя, незважаючи на наші проблеми і що зараз відбувається в світі. Бо Господь нас не залишить в цьому гріховному світі на самоті із дияволом і гріхом. Амінь.

«І мир Божий, який понад усяке розуміння, збереже серця ваші і думки в Ісусі Христі». Амінь.

Мир залишаю вам...

"Каже Йому Юда, - не Іскаріотський: Господи, чому це так, що Ти маєш намір з’явитися нам, а не світові? Ісус сказав йому у відповідь: Якщо хто любить Мене, той буде виконувати Моє слово; і Мій Отець полюбить його, і Ми прийдемо до нього, і зробимо оселю в ньому. Хто ж не любить Мене, слів Моїх не виконує. Слово, яке ви чуєте, є не Моє, але Того, Хто послав Мене, - Отця. Це сказав Я вам, перебуваючи між вами. А Утішитель – Дух Святий, Якого Отець пошле в Моє Ім’я, Той вас навчить усього і пригадає вам усе, що Я вам говорив. Мир залишаю вам, Мій мир Я даю вам. Не так, як світ дає, Я даю вам. Хай не тривожиться ваше серце і не лякається. Ви чули, що Я сказав вам: Я іду, але Я повернуся до вас. Якби ви любили Мене, то втішилися б, тому що Я сказав, - іду до Отця. Адже Отець більший від Мене! Я сказав вам раніше, ніж це станеться, щоб тоді, коли воно станеться, ви повірили. Не довго вже говоритиму з вами, бо надходить князь світу, та в Мені Він не має нічого. Але щоб зрозумів світ, що Я люблю Отця і, як заповів Мені Отець, так Я і роблю. Вставайте, ходімо звідси!" (Ів. 14: 22 – 31)

Господь Ісус Христос з’явиться тим віруючим, які будуть перебувати в Ньому і Його словах, а не світові, який не перебуває в Ньому і Його словах і не приймає Ісуса Христа, як свого Господа і Спасителя. Юда, той що не Іскаріотський задає питання Господу Ісусу Христу: чому Ти, Господи бажаєш явити Себе нам, а не світові? На це питання Господь відповідає простими зрозумілими словами: той, хто любить Мене, той буде виконувати Моє Слово, і Мій Отець також полюбить його і закладе домівку в ньому. Святий апостол Павло в Першому Посланні до Коринтян, говорить тим, хто знаходиться в Коринті: Хіба ви не знаєте, що ви є храм Божий і Дух Божий живе в вас? Далі Ісус говорить про тих, хто не любить Його наступне: хто ж не любить Мене, той не виконує Мої слова. Ці слова Ісус Христос говорить не тільки учням, але і тим хто були поряд із Ним, тобто іншим людям, що Слово, котре ви чуєте, не Моє, але Того, Хто послав Мене, тобто Отця. Далі Ісус Христос розповідає про Святого Духа, Утішителя, Духа істини, Якого Він пошле від Отця, і Який засвідчить про Нього, тобто про Ісуса Христа. Ця подія відбудеться на День П’ятидесятниці, коли Святий Дух зійде на апостолів, Який пригадає їм все те, що говорив їм Ісус Христос. Ісус Христос залишає мир учням і Він дає цим учням Свій мир, тобто мир Божий, який полягає в прощенні гріхів на відміну від людського миру душі, котрий засновується на добропорядності і освіченості самої людини, яка не хоче говорити про гріхи боячись порушити цей мир. Мир Божий перевищує всяке розуміння наше. Учні чули, що говорив їм Ісус Христос, коли Він казав цим учням наступне: Хай не тривожиться серце ваше, вірте в Бога і в Мене вірте. В домі Мого Отця є багато осель. А якби не так, то Я сказав би вам, оскільки йду приготувати вам місце. І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоб де Я, там і ви були. (Ів. 14: 1 – 3). Ісус розповів всі ті події перед тим, як вони трапляться для того, щоб учні повірили коли це збудеться. Ісусу Христу залишилось небагато часу говорити з учнями, тому що йде князь цього світу, який в Ісусі нічого не має, тобто жодної частки. Ісус говорив: нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть. Ісус Христос показує людям Свою любов до них, так само як Він любить Отця Свого, і всі ті діла, які робить Отець, робить також і Син. Діло Отця, щоб ви ввірували в Ісуса Христа. Після всього того, що сказав Своїм учням Ісус Він говорить їм: вставайте, ходімо звідси! Цими словами Господь Ісус Христос говорить учням що не слід  довго залишатися на цьому місці, де вони були, але йти далі і проголошувати Добру Звістку іншим людям. Амінь. 

Іпостасний союз - висновки

"Таким чином Ісус Христос є Бого-людина  і ми ніколи не розділяємо  особу Ісуса Христа. В книзі Злагоди говориться наступне. Божественна і людська природи у Христі особово поєднаними так, що немає двох Христів: один – Син Божий, а інший – Син Людський, але що є Один і Той Самий Син Божий і Син Людський. Ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що божественна і людська природи не змішуються в одну сутність, як не перемінюється одна в іншу, але кожна зберігає свої суттєві властивості, які ніколи не можуть стати властивостями іншої природи. Властивостями божественної природи є: бути всемогутнім, вічним, неосяжним і, відповідно до властивостей цієї природи і її природної сутності, бути Самим по Собі всюди присутнім, все знати; що ніколи не може стати властивостями людської природи. Властивостями людської природи є: бути тілесною істотою, бути плоттю та кров’ю, бути обмеженим та прив’язаним до одного місця, страждати, помирати, підніматися і сходити, переходити з одного місця до іншого, страждати від голоду, спраги, холоду, спеки і до цього подібного; які ніколи не стають властивостями божественної природи. Через те, що ті дві природи є особо поєднаними, тобто в одній Особі, ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що цей союз є не такий, коли дві дошки склеєні разом, де жодна нічого не дає іншій, як і не бере нічого від іншої. Відповідно, ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що Бог є людиною і людина є Богом. Бо як міг би чоловік, син Марії, по правді зватися Богом, Сином Всевишнього, якби Його людськість не була особово поєднана з Сином Божим, і Він би, таким чином, не мав би справді  нічого спільного з ним, окрім Імені Божого? Відповідно, ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що Марія зачала і народила не просто чоловіка і все, але правдивого Сина Божого; тому вона також правильно зветься і є матір’ю Божою. Відповідно, ми віруємо, навчаємо і сповідуємо, що не простий чоловік за нас постраждав, помер і був похований, зійшов у пекло, воскрес із мертвих, вознісся на небеса і був піднесений до величності та всемогутньої сили Божої, але чоловік, людська природа якого має настільки глибокий, невимовний союз і спільноту з Сином Божим, що є з Ним однією особою. Ми сповідуємо також, що Особа Христова не ділиться. І так само природи, разом із своїми властивостями, не є змішуваними одна з одною в одне єство. Але Христос є і залишається довіку Богом і чоловіком у одній неподільній Особі, що разом зі Святою Трійцею, є найвищою таємницею, від якої залежить уся наша єдина втіха, життя і спасіння." (Формула Злагоди Ч.1. Розділ VIII Про особу Христову)

Божественна природа Ісуса Христа

Божественна природа Ісуса Христа. Божественна природа Ісуса Христа показує нам що Ісус Христос – Бог. Це дуже добре показується в Євангелії від Івана: «На початку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було на початку. Усе через Нього повстало, і ніщо, що повстало, не повстало без Нього» (Ів. 1: 1 – 3).  В цих віршах з Біблії говориться, що Господь Своїм словом створив небеса і землю, а також Він створив воїнство небесне, тобто анголів і архангелів, херувимів і серафимів. Це також означає що нічого і нікого ще не було, ні землі, ні людей перед сотворенням, а був лише тільки Бог. В книзі Пророка Ісаї говориться: «Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру» (Іс. 9: 5) В Першому Посланні Івана говориться: «Ми знаємо, що Син Божий прийшов, і розум нам дав, щоб пізнати Правдивого, і щоб бути в Правдивому Сині Його, Ісусі Христі. Він – Бог правдивий і вічне життя!» (1 Ів. 5: 20). В Посланні до Филип’ян апостол Павло говорить: «Тому й Бог повищів Його, та дав Йому Ім’я, що вище над кожне ім’я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос – то Господь, на славу Бога Отця!» ( Флп. 2: 9-11). В Євангелії від святого Івана написано: А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус. Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!... А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую! За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!  «Потім каже Хомі: «Простягни Свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» А Хома відповів і сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!» Промовляє до нього Ісус: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні , що не бачили й увірували!» Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім’я Його! (Ів. 20: 24-29, 31)  В цьому уривкі зі Святого Писання зі святої Євангелії від святого Івана  говориться про те, що Хома, один з дванадцятьох учнів Ісуса Христа, званий Близнюк не був разом з учнями, коли приходив Ісус після Свого воскресіння. Інші учні казали йому, що вони бачили Ісуса Христа, а Хома говорить їм, що коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, - не ввірую! Потім з того часу, проходить вісім днів і тепер Хома був разом з учнями, і тоді з’являється Ісус Христос посередині кімнати. Ісус говорить Хомі, щоб він  простягнув свого пальця до ран від цвяхів, а також щоб він простягнув свою руку до бока Ісусового. Коли Хома промовляє до Господа Ісуса Христа: «Господь мій і Бог мій» він визнає, що  Ісус Христос – це Бог, котрий воплотився і стався людиною, виконав Закон, постраждав від книжників, фарисеїв, священослужителів та від інших, був розіп’ят та помер на хресті, а потім дня третього Він воскрес з мертвих. Бо Він Своїх учнів навчав і казав їм: Людський Син буде виданий людям до рук, і вони Його вб'ють, але вбитий, воскресне Він третього дня! (Mp. 9: 31).

Людська природа Ісуса Христа

Людська природа Ісуса Христа. Людська природа Ісуса Христа показує що  Він правдива людина. Це показується в Євангелії від святого Івана: «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.» (Ів. 1: 14). Це означає, що Бог стався чоловіком. Ми не можемо точно знати яким саме чином проходило зачаття і народження Ісуса, тому що в Біблії не сказано про більш детальні подробиці . Це тайна втілення, яку ми не можемо постигнути за допомогою нашого розуму, наших почуттів або іншим способом, бо ми недосконалі і грішні люди від нашого народження і не заслуговуємо нічого крім покарання. В Посланні святого апостола Павла до Римлян говориться: Бо всі згрішили, і позбавлені Божої слави. Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім. (Рим. 3: 23, 6: 23). Нам лише зостається вірити за допомогою Духа Святого в те, що говорить Священне Писання. В святому Євангелії  від святого Матвія говориться наступне: А Яків породив Йосипа, мужа Марії, що з неї родився Ісус, званий Христос. Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого. (Мф. 1: 16, 18). В Євангелії від Луки 1: 28-33 вірші говориться про те, що коли Ангел увійшов до Марії він відповів: «Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!» Вона стривожилася та роздумувала що це привітання значить. І промовив до неї Ангел: «Не бійся, Маріє, - Бог проявив благодать до тебе! І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус. Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида. І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.  Коли Йосип захотів відпустити Марію, його дружину, і в цей самий момент з’являється Ангел йому уві сні і говорить до нього: «Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину твою, бо зачате в ній є від Духа Святого. І вона народить сина, а ти даси ім'я Йому Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх». А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає:  Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог. (Мф. 1: 20 – 23 ). Господь сказав усе це через пророка Ісаю. Коли Йосип прокинувся, то він прийняв Марію, свою дружину. Йосип не пізнав дружину свою. Коли Марія породила Сина Йосип назвав Його Ісусом. Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому. (Мф. 2: 2). В книзі пророка Михея сказано: «А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних». (Мих. 5: 2). В цьому вірші з Михея говориться, що Ісус Христос народиться в Юдеї в містечку Віфлеєм. В Євангелії від Івана написано: Чи ж не каже Писання, що Христос прийде з роду Давидового, і з села Віфлеєму, звідкіля був Давид? (Ів. 7: 42) Ісус Христос насправді прийшов в цей грішний світ, жив як людина, був подібний до всіх людей. В Посланні святого апостола Павла до Филип'ян  говориться: Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...  (Флп. 2: 6 – 8).  Ще в Посланні до Євреїв говориться: Тому в усьому Він мусив бути подібним до братів, щоб бути милосердним і вірним Первосвящеником перед Богом, щоб спокутувати гріхи людей. Бо в чому Він Сам постраждав, бувши випробовуваний, в тому Він може також допомогти випробовуваним. (Євр. 2: 17-18).  

Іпостасний союз - Вступ

Спас Благое Молчание. Россия. XIX век. Поморское письмо.

Вступ.
Вивчення теми «Іпостасний союз» являється на теперішній час актуальним, оскільки на протязі багатьох років історії церкви з’являлись різноманітні єресі, які відійшли від правдивого розуміння Божественної і Людської природи Ісуса Христа. Проблема полягає в тому, що багато людей так далеко відійшли від Писання, що вони почали невірно тлумачити Писання. В IV ст. з’явився на світ так званий священик Арій, який стверджував, що Ісус Христос був підлеглим божеством, недосконалим Богом і не повністю Богом, не вічним, близьким до Первинного Духа. Деякі люди, наприклад вважали що в Ісусі Христі є дві окремих природи, тобто в тілі Ісуса Христа був окремо Бог і окремо Людина і ці дві природи знаходяться так близько, немов склеєні між собою як дошка до дошки; ці люди були готові назвати Богородицю Христородицею і таким чином стверджували, що Ісус Христос має одну природу, тобто Людську. Ще були люди, наприклад, такі як Аполлінарій, які відійшли занадто далеко від розуміння Людської і Божественної природи Ісуса Христа, так що вони казали наступне: оскільки Божественна і Людська природи Ісуса Христа з’єдналися у втіленні, то Божественна, котра вища за Людську природу Ісуса Христа, так ніби з’явилася третя природа Ісуса Христа. Проте церква відкидала всі ці неправдиві погляди єретиків, вважавши ми себе християнами. Ціллю цього ессе є доказати, що Ісус Христос є і Богом і Людиною, тобто що в Ісусі Христі є поєднання двох природ – Божественної і Людської, а також доказати, що ці дві природи є нероздільні і неподільні. Отож, ми повинні відкинути всі єресі, котрі заперечують Божественну та (або) Людську природу Ісуса Христа – нашого Спасителя і Викупителя.

 Іпостасний союз – це поєднання двох природ Ісуса Христа – Божественної і людської. В Посланні до Галатів апостол Павло говорить галатійському народові наступне: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли (Гал. 4: 4,5)» Ці вірші з Біблії означають, що коли прийшов назначений Богом час, щоб прийшов Спаситель Ізраїлеві та всьому людстві на землі. Як казав Бог в Першій книзі Мойсея до змія, який спокусив Єву: «І Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п’яту» (1 М: 3: 15) В цьому вірші з Першої книги Мойсеєвої Бог обіцяє послати Спасителя в світ, що Спаситель буде насінням жінки, тобто Він народиться від діви. В книзі Пророка Ісаї говориться: «Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і  назвеш Ім’я Йому: Еммануїл.» (Іс. 7: 14) Ісус Христос прийшов в цей світ задля того, щоб спасти та визволити Ізраїльській нарід від всіх їхніх гріхів, від смерті та від влади диявола. Ісус Христос досконало виконав Закон замість всіх людей всього світу. Він також один раз постраждав за нас на хресті, пролив Свою дорогоцінну кров, помер, зійшов у пекло, третього дня воскрес з мертвих, а потім вознісся у славі Своїй на небеса, задля того, щоб ми мали прощення гріхів наших, спасіння та вічне життя на небесах разом з Господом нашим Ісусом Христом та зі всіма святими і ангелами. В Ісусі обітає вся повнота Божества. В Посланні святого апостола Павла до Колосян говориться: «Бо вгодно було, щоб у Нім перебувала вся повнота, і щоб Ним поєднати з Собою все, примиривши кров’ю хреста Його, через Нього, чи то земне, чи то небесне. І ви маєте в Нім повноту, а Він – Голова всякої влади й начальства» (Кол. 1: 19, 20; 2: 10). Ісус Христос правдивий Бог і правдива людина.

Притча о закинутом неводе

Джотто ди Бондоне. "Страшный Суд"

"Еще подобно Царство Небесное неводу, закинутому в море и захватившему рыб всякого рода, Который когда наполнился, вытащили на берег и севши, хорошее собрали в сосуды, а худое выбросили вон. Так будет при кончине века: изыдут Ангелы и отделят злых из среды праведных И ввергнут их в печь огненную: там будет плач и скрежет зубов. И спросил их Иисус: поняли ли вы все это? Они говорят Ему: так, Господи!"Мт. 13: 47 -51 В этой притче Иисус Христос рассказывает ученикам Своим о Царстве Небесном и уподобляет Царство Небесное неводу, который закинули рыбаки в море. После того как проходит определенное время, рыбаки вытягивают сети на берег. На эти сети попала самая разнообразная рыба. На берегу рыбаки перебирают пойманную рыбу; хорошую рыбу рыбаки кладут в сосуды, а плохую рыбу они выбрасывают вон. Подобно этим пойманным рыбам привлекаются люди в церковь, в которую приходят, вступают или остаются в данной церкви по некоторым неверным соображениям. Некоторые люди приходят в церковь, чтобы просто познакомиться или пообщаться с мирянами, увидеть пастора. Некоторые люди идут в церковь, чтобы приобрести определенное уважение от прихожан ради личной выгоды. Некоторые из этих людей подобны "плохой рыбе", которую рыбаки выбрасывают вон, могут получить то, что они хотят найти в Церкви Христовой, но они наносят себе вред, когда они отказываютя раскаиваться в своих грехах и проступках вместо того, чтобы признать себя грешниками и положиться только на одного Господа Иисуса Христа для прощения и спасения. Они проведут вечность в "печи огненной, где будет плач и скрежет зубов".
 Когда Иисус Христос спросил своих учеников: "поняли ли вы все это? Ученики ответили: "так, Господи!" Ученики Иисуса Христа были уверены в том, что они поняли истины, которым их хотел научить Иисус, но на самом деле их понимание было далеко от совершенства. Им предстояло еще многое изучить и понять учение Иисуса Христа. Когда в день "Пятидесятницы" Святой Дух сошел на апостолов, Он усовершенствовал их понимание Божьей истины и запечатлел в их памяти все, чему их научил Иисус. Все эти истины записаны для нас в богодухновенном Писании. И мы можем продолжать изучать Слово Божье всю свою жизнь и при этом находить из Него что-то новое для себя. Аминь.