Чудесне уздоровлення Гадаринського біснуватого

ко

(Лук.8:26-39)

« І перепливли вони в країну Гадаринську, що проти Галілеї. Коли ж Він вийшов на берег, зустрів Його один чоловік з міста, котрий був одержимий демонами з давнього часу; він не вдягався в одежу і не мешкав в домі, а по гробницях. Побачивши Ісуса, він закричав, впав перед Ним і сильним голосом сказав: «Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього! Благаю Тебе, не муч мене!»  Бо Він звелів нечистому духові вийти з цього чоловіка, часто нечистий дух схоплював його так, що в'язали його ланцюгами кайданами, щоб здержати його, але він розривав кайдани і демон гнав його по пустині.  А Ісус запитав його: «Як твоєї ім'я?» Він відповів: «Легіон!», бо багато демонів увійшло в нього.  І вони просили Ісуса, щоб не велів їм іти в безодню.  Було там велике стадо свиней, що паслося на горі. І демони просили Його, щоб дозволив їм увійти в свиней. І Він дозволив їм. І демони вийшли з чоловіка, й увійшли в свиней. І кинулося стадо з кручі в озеро і потонуло.  Пастухи ж, побачивши, що сталося, побігли і розповіли в місті і по селах.  І вийшли люди побачити, що сталося; і прийшли до Ісуса, і побачили чоловіка, з котрого демони вийшли, одягненого і при розумі, сидячого в ногах Ісуса, і ужахнулися.  Ті ж, що все бачили, розповіли їм, як біснуватий став зцілений.  І весь народ Гадаринської околиці просив Його піти геть від них, бо обхопив їх великий страх. І Він увійшов у човен і вернувся на другий бік озера.  А чоловік, з котрого демони вийшли, просив Його, щоб бути з Ним. Та Ісус відпустив його, кажучи:  «Повернись додому і розкажи, яке велике діло вчинив тобі Бог!» І він пішов і оповідав по всьому місті, які великі речі вчинив йому Ісус».

«Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!». Сьогодні за основу молитовного роздуму вибраний текст для читання з Євангелія від Луки розділ 8 вірші з 26 по 39. Сьогодні Євангеліст Лука розповідає нам цікаву історію про чудесне оздоровлення одного біснуватого. Розповідь починається з того моменту в Писанні, коли учні разом з Ісусом Христом перепливли на човні через Галілейське море і прибули до Гадаринської землі, яка розташовувалась на протилежному боці від Галілеї. Коли Ісус щойно вступив на цю землю, то одразу зустрів Його чоловік, в якому жило багато злих демонів, який взагалі не вдягався в одіж. Жив він не в домі, як звичайні люди, а в печерах. Коли цей чоловік побачив Ісуса, він дуже сильно закричав і впав перед Ісусом Христом и благав: «Що Тобі до мене Ісусе, Сину Божий, відпусти, не муч мене!» Він це казав, тому що Ісус наказав духу нечистому, щоб він вийшов з людини. Багато часу злі духи хапали і кидали цю нещасну людину, наприклад об каміння. Інші люди намагались зв’язувати цього чоловіка, навіть за допомогою міцних ланцюгів і кайданів, але це було марно, бо він розривав кайдани разом з ланцюгами і демони заставляли його ганятися по пустелі. Ісус задав цьому чоловікові питання «як його звати». А той відповів і сказав, що його звати «Легіон». Легіон в армії нараховував приблизно 4 – 6 тисяч чоловік. Уявіть собі, як багато було демонів в одному чоловіку. Демони, вийшовши з чоловіка, благали Ісуса не кидати їх до безодні. Неподаліку паслося десь біля 2000 свиней, і ці демони просилися у Ісуса увійти до всіх тих свиней. Ісус же дозволив їм увійти в гурт свиней, і одразу ці свині кинулись з крутого обриву до озера і потопилися. Пастухи, котрі пасли цих свиней, дуже сильно налякались і повтікали й розповіли всім людям, які жили по селах та в місті та в місті. І одразу повиходили всі люди, щоб побачити що трапилось взагалі зі свинями і біснуватим, і підійшли до Ісуса. А коли побачили«біснуватого» – то він сидів зодягнений в одіж і був при розумі, і тоді на них найшов страх. Ті, хто бачили всі ці події із біснуватим, розповіли що той чоловік видужав. Весь Гадаринський народ просив Ісуса аби Він їх залишив, та Ісус увійшов до човна і повернувся назад, тому що той чоловік, котрий мав багато демонів просив щоб він був при Ісусі, але Ісус сказав йому: «Ти краще вернись до свого дому і розповіси все що тобі зробив Бог». Чоловік той послухався Ісуса і зробив те, що просив Ісус і розповів всім мешканцям цілого міста, які  чуда створив для нього Ісус. Так само і нам сьогодні повинно розповідати іншим людям що зробив Господь Бог задля нас, тобто розповідати Євангеліє про Ісусове спасіння від гріха і влади диявола. Тож за прикладом, що наказав Ісус Христос Своїм учням кажучи: «Тож ідіть і навчіть всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам  заповів, І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь» (Мт. 28: 19 – 20) ми повинні робити це у нашому повсякденному житті. Отож пам’ятайте, що «Так бо Бог полюбив світ, що Сина Свого Однородженого дав, щоб кожний, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне!» (Иоан. 3: 16). Тримайтеся цього гарного і прекрасного вчення про життя і діяльність Ісуса Христа. Амінь.

«І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі». Амінь.

Молитва фарисея і митника

Лк. 18. 9 – 14

А для деяких, що були себе певні, що вони ніби праведні, і за ніщо мали інших, Він притчу оцю розповів. Два чоловіки до храму ввійшли помолитись, один фарисей, а другий був митник.  Фарисей, ставши, так молився про себе: Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю! А митник здалека стояв, та й очей навіть звести до неба не смів, але бив себе в груди й казав: Боже, будь милостивий до мене грішного!...  Говорю вам, що цей повернувся до дому свого більш виправданий, аніж той. Бо кожен, хто підноситься, буде понижений, хто ж понижається, той піднесеться.

Сьогодні основою для проповіді вибрано читання від Святого Євангеліста Луки розділ 18 вірші з 9 по 14, в якому Лука розповідає цікаву розповідь Ісуса Христа про молитву фарисея і митника. Благодать вам і мир від Бога Отця і Господа нашого Ісуса Христа! Основною проблемою  був той факт, що деякі люди, які знаходились в храмі, були такими впевненими в собі, що вважали себе самих більш праведними за інших людей, і також вважали інших людей, як за неправедних, ні на що негідних, з порівнянням із ними. Для цих людей, вважавшими себе праведними, Ісус розповідає притчу, в якій говориться про двох людей, котрі вирішили зайти в храм помолитися. Цими двома людьми  були фарисей і митник. Фарисей молився приблизно наступним чином: «Дякую, Боже, Тобі, що я не такий, як інші люди: здирщики, неправедні, перелюбні, або як цей митник. Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що тільки надбаю!». Цими словами фарисей ніби говорить: «Подивись Господи на мене, який я праведний, не такий як інші грішні люди або як митник цей. Пощу двічі на тиждень, приношу десяту частину із всього що надбаю!». В цьому випадку фарисей возгордився, вважаючи себе вищим за інших, тобто праведнішим за інших. Фарисей думав, що ніби своїм багатослів’ям  він буде вислуханий і прощений Господом. Так само багато думають людей в нашому житті, що за свої заслуги перед Богом та іншими людьми вони можуть отримати прощення. Вони думають, що буде достатньо ходити до церкви, давати пожертви, для того щоб Господь дав їм дари благодаті і визнав їх святими. Саме через те багато людей сьогодні ставлять себе вище за інших і принижують цих інших людей. Господь Бог каже в книзі пророка Михеї: «Було тобі виявлено, о людино, що добре, і чого пожадає від тебе Господь, нічого, а тільки чинити правосуддя, і милосердя любити, і з твоїм Богом ходити сумирно (Мих.6:8)» Господь Ісус Христос говорить до фарисеїв наступні слова: «Він же промовив до них: Ви себе видаєте за праведних перед людьми, але ваші серця знає Бог. Що бо високе в людей, те перед Богом гидота.(Лук.16:15)». Господь Ісус також говорив до книжників і фарисеїв наступне: «Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що даєте десятину із м'яти, і ганусу й кмину, але найважливіше в Законі покинули: суд, милосердя та віру; це треба робити, і того не кидати. Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, що подібні до гробів побілених, які гарними зверху здаються, а всередині повні трупних кісток та всякої нечистости! Так і ви, назовні здаєтеся людям за праведних, а всередині повні лицемірства та беззаконня! (Мт. 23: 23, 27, 28).   Ісус Христос в Святому Євангелії від Святого Матвія говорить учням, і всім хто був поруч з учнями, що не слід казати нічого зайвого в молитвах: «А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє багатослів’я. Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!» (Мт. 6: 7, 8). Помилка фарисея була в тому, що він молився про себе, думаючи, що він заслужить прощення своїх гріхів «правильним» виконанням закону, тобто своїми власними ділами. В Мойсеєвому законі сказано, що, наприклад поститися потрібно не два рази на тиждень, як це говорив фарисей, а лише один раз на рік. Згідно Господньої молитви «Отче наш» фарисей, замість того, щоб звертатися до Отця Небесного, як справжні діти просять свого батька і просити Нього, щоб Бог не дивився на його гріхи і не відкидав через це молитви, а також замість  визнавання своїх гріхів і провин, фарисей перечислює перед Богом всі ті діла, які він вчинив на протязі певного періоду часу. Фарисей таким чином відкидає Божу милість, а також нехтує Божим законом, який говорить що потрібно чинити суд, милосердя як то говорить Господь Бог в книзі пророка Захарії: «Так говорить Господь Саваот, промовляючи: Судіть суд по правді, і чиніть один одному милосердя та милість. А вдови й сироти, чужинця та вбогого не гнобіть, і не думайте зла один одному в серці своєму! (Зах.7: 9-10)». Ми побачили самооправдану молитву фарисея, а тепер давайте перейдемо до другої молитви, тобто митника.  В храмі також був і митник, який стояв здалека, і не смів навіть підняти голови своєї, бо йому було соромно за свої скоєні гріхи і він вважав себе негідним, нічого не заслуговуючи від Господа. Тому він бив себе кулаками у груді і молився наступним чином: «Боже, будь милостивий до мене грішного!... ». Митник вважав себе грішником, тому що він був народжений в гріху. Митник просить Господа, щоб Господь змилосердився над ним, і простив всі його гріхи і провини. Митник розраховував на милість і спасіння Господнє. Святий Апостол Павло пише в своєму посланні до Ефесян: «Бо спасені ви благодаттю через віру, а це не від вас, то дар Божий, не від діл, щоб ніхто не хвалився» (Еф. 2: 8, 9). І ще в посланні до Тита апостол Павло говорить нам наступні слова: «Він нас спас не з діл праведності, що ми їх учинили були, а зі Своєї милості через купіль відродження й обновлення Духом Святим, Якого Він щедро вилив на нас через Христа Ісуса, Спасителя нашого, щоб ми виправдались Його благодаттю, і стали спадкоємцями за надією на вічне життя. (Тит.3: 5-7)».

Так само, як цей митник молився Господу і визнавав, що він був грішником так і нам потрібно сьогодні молитися Господу, визнаючи наші провини і гріхи перед Ним, і Він, будучи праведним простить нам всі наші гріхи і провини. Ісус каже цим людям, які були певні в собі, ніби праведними, що митник вийшов із храму більш оправданий, аніж фарисей. Тому говорить Господь: той, хто підносить себе самого, той понизиться, а той, хто понизить самого себе, той буде піднесений. Амінь.

«І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі». Амінь.

Любов Ісуса Христа

 2 Кор. 5:11-15
Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні. Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем. Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас. Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.
Молитовний роздум базується на тексті з 2 Кор. 5: 11-15. Благодать вам і мир від Бога Отця нашого, і Господа  Ісуса Христа! Коли апостол Павло думав про Останній Суд, то він був сповнений святим благоговінням і трепетом перед Ісусом Христом, Який прийде в другий раз,  як Суддя, щоб судити народи. Такий страх Господній, як в цьому тексті називає Павло, приводить його до того сильного бажання поводитися як угодно це Господу. Павло переконував коринтян і інших людей могутнім засобом Євангелієм, яким Святий Дух доторкується до людських сердець. Сьогодні разом з Павлом християни мають велике бажання ділитися Євангелієм із тими людьми, хто ще не знає Ісуса Христа. Це показує нам в цьому намаганні проповідування Євангелія щоб ми були водночас переконливими і наполегливими. Ми - "Богові явні", - каже Павло. Це важливо знати. Бог знав, що апостол Павло виконував своє служіння посеред коринтян у правдивому страхові перед Богом, а також у бажанні виконувати Божу волю. В четвертому розділі Другого послання до Коринтян апостол Павло описував своє служіння наступним чином: "Доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом... Ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа... Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб зявилося в нашому тілі й життя Ісусове... Смерть діє в нас, а життя у вас" (2 Кор. 4: 2, 5, 10, 12). Павло хоче дати привід коринтянам "хвалитися ним", для того щоб ці коринтяни мали зброю для відповіді його опонентам. Коли опоненти почали принижувати Павла, то віруючі коринтяни повинні були відповідати, вихваляючись Павлом. Вони мали вказувати яким Павло насправді є. Коли противники апостола Павла почали оскаржуватись на нього, т о вони  "хвалились обличчям, а не серцем. Павло казав: якщо ви хочете зробити висновок із того, що бачите, що я сходжу з розуму, то хай так і буде. Я роблю те, що роблю "Богові", Богові, Який настільки мене полюбив, що послав Свого Сина, аби Він за мене помер. Павло продовжує: "Коли ж при здоровому розумі, - то для вас. Сутність полягала в тому, що у своєму служінні святий апостол Павло нічого не зробив для своєї вигоди". Коли Павло тихо і спокійно навчав та настановляв коринтян, то це було на їхню користь. Саме "Христова любов спонукає" Павла наполегливо трудитися, так що його почали звинувачувати в тому, що він сходить із розуму. Павло говорить про те, що передує християнській відповіді любові до Христа.  Перше приходить Христова любов до нього, як це показано словами "вмер Один за всіх". Оскільки Христос помер на нашому місці, то ми вже померли: "Коли вмер Один за всіх, то всі померли". Павло пояснює, що Ісус Христос помер за всіх, "щоб ті, хто живе", тобто віруючі, які використовують блага Христової смерті та воскресіння "не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес". Павло був спонукуваний не Законом, а любов'ю Христовою жити кожну хвилину свого існування для Нього, Який помер на його місці і воскрес. Нам треба повертатися до Голгофи та дивитися на любов, яку нам виявив Христос. І тоді з Ісусом Христом ми підіймаємося до новизни життя, щоб жити "позиченим життям", Його життям, Йому на славу. "Благодать вам і спокій від Господа нашого Ісуса Христа". Амінь.

Ісус Христос - справжня Виноградна лоза

(Iв.15:1-11)  
Я правдива Виноградина, а Отець Мій Виноградар. Усяку галузку в Мене, що плоду не приносить, Він відтинає, але всяку, що плід родить, обчищає її, щоб рясніше родила.
Через Слово, що Я вам говорив, ви вже чисті. Перебувайте в Мені, а Я в вас! Як та вітка не може вродити плоду сама з себе, коли не позостанеться на виноградині, так і ви, як в Мені перебувати не будете. Я Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви. Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять. Коли ж у Мені перебувати ви будете, а слова Мої позостануться в вас, то просіть, чого хочете, і станеться вам! Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої. Як Отець полюбив Мене, так і Я полюбив вас. Перебувайте в любові Моїй! Якщо будете ви зберігати Мої заповіді, то в любові Моїй перебуватимете, як і Я зберіг Заповіді Свого Отця, і перебуваю в любові Його.  Це Я вам говорив, щоб радість Моя була в вас, і щоб повна була ваша радість!
Сьогодні основою для молитовного роздуму вибраний текст зі Святого Євангелія від Івіна 15 розділ з 1 по 11 вірші. В даному тексті Євангелія від Івана Господь Ісус Христос зображує Себе в образі справжньої Виноградної Лози, а  Свого Отця Він зображує як справжнього Виноградаря, котрий доглядає за виноградником. Всяку гілку, котра не приносить плоду, виноградар відрізує і викидає геть. Але ті гілки, які приносять плід, виноградар очищує, обрізує, для того щоб ці гілки потім принесли більше плодів. В результаті те Слово, що казав Ісус Христос учням Своїм, зробило учнів чистими, тобто очищеними. Нам потрібно перебувати в вірі в Ісуса Христа, тоді Ісус Христос буде перебувати в нас. Ісус показує учням приклад галузки; коли галузка не залишиться на виноградній лозі, то яким чином ця галузка сама по собі зможе дати плід? Так само як зможете ви самі по собі приносити плід, якщо не будете перебувати в Ісусі Христі? Ісус каже: "Я - Виноградна Лоза, а ви галуззя!" Коли ми будемо перебувати в Ісусі Христі, а Ісус в нас буде перебувати, тоді у нас будуть рясно зароджуватись плоди. Тому що ми нічого не можемо чинити без Ісуса Христа. А коли ми не будемо перебувати в Ісусі Христі, то ми будемо відкинуті геть, як та галузка, котра засохне і кинуть цю галузку до вогнища, і тоді галузка згорить. Коли ми будемо перебувати в вірі в нашого Господа  і Спасителя Ісуса Христа і слова Його в нас зостануться, тоді все, чого ми тільки не попросимо в молитві з вірою - то буде нам дано! Ісус Христос казав Своїм учням наступні слова: "Отець Мій прославиться в тому, якщо рясно зародите й будете учні Мої. Коли ми будемо приносити багато плоду і будемо  учнями  через віру в Ісуса Христа, то Отець наш Небесний прославиться. Так само як наш Небесний Отець полюбив Сина Свого Ісуса Христа і Ісус Христос полюбив нас, так  і нам  потрібно завжди перебувати в любові до Господа нашого Ісуса, а також проявляти любов до нашого ближнього, тобто любити один одного, тому що Він перше нас полюбив. Ісус Христос каже учням в Євангелії від Святого Івана: "Хто заповіді Мої має та їх зберігає, той любить Мене. А хто любить Мене, то полюбить його Мій Отець, і Я полюблю Його, і об'явлюсь йому Сам.
(Iв.14:21)" Ісус сказав всі ті слова любові, для того, щоб у нас була повна радість. Апостол Павло каже: "Радійте в Господі завсіди, і знову кажу: радійте!(Фил.4:4)"
 "І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі".(Фил.4:7)