Отже, відаючи страх Господній, ми людей переконуємо, а Богові явні; але маю надію, що й у ваших сумліннях ми явні. Бо не знову себе ми доручуємо вам, але даємо вам привід хвалитися нами, щоб мали ви що проти тих, що хваляться обличчям, а не серцем. Коли бо ми з розуму сходимо, то Богові, коли ж при здоровому розумі, то для вас. Бо Христова любов спонукує нас, що думають так, що коли вмер Один за всіх, то всі померли. А вмер Він за всіх, щоб ті, хто живе, не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес.
Молитовний роздум базується на тексті з 2 Кор. 5: 11-15. Благодать вам і мир від Бога Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! Коли апостол Павло думав про Останній Суд, то він був сповнений святим благоговінням і трепетом перед Ісусом Христом, Який прийде в другий раз, як Суддя, щоб судити народи. Такий страх Господній, як в цьому тексті називає Павло, приводить його до того сильного бажання поводитися як угодно це Господу. Павло переконував коринтян і інших людей могутнім засобом Євангелієм, яким Святий Дух доторкується до людських сердець. Сьогодні разом з Павлом християни мають велике бажання ділитися Євангелієм із тими людьми, хто ще не знає Ісуса Христа. Це показує нам в цьому намаганні проповідування Євангелія щоб ми були водночас переконливими і наполегливими. Ми - "Богові явні", - каже Павло. Це важливо знати. Бог знав, що апостол Павло виконував своє служіння посеред коринтян у правдивому страхові перед Богом, а також у бажанні виконувати Божу волю. В четвертому розділі Другого послання до Коринтян апостол Павло описував своє служіння наступним чином: "Доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом... Ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа... Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб зявилося в нашому тілі й життя Ісусове... Смерть діє в нас, а життя у вас" (2 Кор. 4: 2, 5, 10, 12). Павло хоче дати привід коринтянам "хвалитися ним", для того щоб ці коринтяни мали зброю для відповіді його опонентам. Коли опоненти почали принижувати Павла, то віруючі коринтяни повинні були відповідати, вихваляючись Павлом. Вони мали вказувати яким Павло насправді є. Коли противники апостола Павла почали оскаржуватись на нього, т о вони "хвалились обличчям, а не серцем. Павло казав: якщо ви хочете зробити висновок із того, що бачите, що я сходжу з розуму, то хай так і буде. Я роблю те, що роблю "Богові", Богові, Який настільки мене полюбив, що послав Свого Сина, аби Він за мене помер. Павло продовжує: "Коли ж при здоровому розумі, - то для вас. Сутність полягала в тому, що у своєму служінні святий апостол Павло нічого не зробив для своєї вигоди". Коли Павло тихо і спокійно навчав та настановляв коринтян, то це було на їхню користь. Саме "Христова любов спонукає" Павла наполегливо трудитися, так що його почали звинувачувати в тому, що він сходить із розуму. Павло говорить про те, що передує християнській відповіді любові до Христа. Перше приходить Христова любов до нього, як це показано словами "вмер Один за всіх". Оскільки Христос помер на нашому місці, то ми вже померли: "Коли вмер Один за всіх, то всі померли". Павло пояснює, що Ісус Христос помер за всіх, "щоб ті, хто живе", тобто віруючі, які використовують блага Христової смерті та воскресіння "не жили вже для себе самих, а для Того, Хто за них був умер і воскрес". Павло був спонукуваний не Законом, а любов'ю Христовою жити кожну хвилину свого існування для Нього, Який помер на його місці і воскрес. Нам треба повертатися до Голгофи та дивитися на любов, яку нам виявив Христос. І тоді з Ісусом Христом ми підіймаємося до новизни життя, щоб жити "позиченим життям", Його життям, Йому на славу. "Благодать вам і спокій від Господа нашого Ісуса Христа". Амінь.
Комментариев нет:
Отправить комментарий